Анкілостоматидоз

Визначеннявгору

Паразитарне захворювання тонкої кишки людини, що викликається нематодами з групи геогельмінтів, переважно — Ancylostoma duodenale i Necator americanus.

Етіопатогенезвгору

1. Етіологічний збудник: Ancylostoma duodenale (анкілостома) і Necator americanus (американська анкілостома) об’єднуються як анкілостоми. Рідше, у деяких частинах світу, також діагностуються у людей інвазії анкілостомозом тварин, A. ceylanicum.

Дорослі екземпляри мають довжину від кількох до кільканадцяти міліметрів. Самки відкладають 20–30 тис. яєць овальної форми (60–80 × 35–45 мкм), незрілої структури, які виділяються з фекаліями інфікованої людини. При потрапленні яєць у вологий затінений грунт і температурі навколишнього середовища 20–30 °С з них вилуплюються рабдітоподібні личинки. Через 5–10 днів і подальшого линяння вони перетворюються в інвазійну для людини форму — личинки філярій.

2. Патомеханізм: під час контакту з поверхнею тіла людини ці личинки виділяють речовини, завдяки яким активно мігрують по шкірі та з кров’ю потрапляють у легені. Потім з капілярів личинки переходять в альвеоли і разом з виділеннями дихальних шляхів по бронхах і трахеї потрапляють в горло. Після проковтування вони разом зі слиною прямують до місця призначення — тонкої кишки, де досягають зрілості. У разі інфікування харчовим шляхом личинки потрапляють безпосередньо в тонкий кишечник, де після наступних линьок, перетворюються на дорослих особин . За допомогою характерних хітинових зубців вони розрізають епітелій кишечника, прикріплюються до його поверхні і починають харчуватися кров'ю господаря.

Під час міграції через шкіру личинки виділяють антикоагулянти, протеолітичні ферменти та імуномодулятори, які можуть викликати місцеву алергічну реакцію в місці проникнення. Проходження личинок через легені може викликати токсико-алергічну реакцію. Накопичення еозинофілів у легенях призводить до утворення запальних інфільтратів.

3. Резервуар і шляхи передачі: єдиним резервуаром N. americanus i A. duodenale є людина. Анкілостоми належать до групи геогельмінтів, тобто паразитів, інвазії яких передаються через ґрунт, забруднений фекаліями людини. Зараження може відбутися при безпосередньому контакті шкіри з ґрунтом (ходьба босоніж, сидіння на землі, робота в ґрунті без захисних рукавичок) або вживання води чи їжі, що містить інвазійні личинки.

4. Фактори ризику зараження: дії, які сприяють контакту шкіра з ґрунтом під час перебування в ендемічних для анкілостом регіонах, головним чином ходіння босоніж або носіння відкритого взуття.

5. Інкубаційний період та період заразливості: легеневі симптоми з’являються протягом 10 днів після черезшкірної інвазії личинок, міграція личинок до травного тракту триває 3–5 тиж. Яйця не є інвазійними, коли виділяються з фекаліями, тому пряма передача від людини до людини неможлива.

Епідеміологіявгору

Анкілостомідоза найбільш поширена в тропічних і субтропічних країнах. Ендемічні території: Африка на південь від Сахари, Східна та Південно-Східна Азія, Центральна та Південна Америка та Океанія. Місцеві випадки зустрічаються також у Південній Європі. Кількість інфікованих оцінюється в ≈500 млн.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ПРИРОДНИЙ ПЕРЕБІГвгору

1. Місцеві симптоми: у місці проникнення паразита можлива папульозна екзантема та свербіж.

2. Легеневі симптоми: кашель, задишка, інші симптоми пневмонії або бронхіту; вони з'являються лише у випадках масивних інвазій.

3. Кишкова симптоматика: у кишковій фазі інвазії найчастіше спостерігаються залізодефіцитна анемія та гіпопротеїнемія; у випадках масивної інвазії також можуть спостерігатися нудота, блювання, слабкість, кривава діарея та втрата маси тіла.

Діагностикавгору

Допоміжні дослідження

1. Ідентифікація етіологічного фактора:

1) мікроскопічне дослідження калу (рутинно використовують метод товстого мазка за Като і Міура);

2) посів калу за методом Харади та Морі.

2. Інше: еозинофілія периферичної крові.

Діагностичні критеріїї

Діагноз ґрунтувався на наявності яєць Ancylostoma duodenale або Necator americanus при мікроскопічному дослідженні калу. Яйця обох видів виглядають ідентично, тому при будь-якій підозрі на анкілостоми додатково проводять посів калу за методом Харади і Морі, в якому імітуються тропічні умови (висока температура і висока вологість) для спостереження рабдитоподібних личинок — на основі їх морфології, розпізнайте види анкілостом.

Диференційна діагноcтика

1) зараження іншими геогельмінтами (трихуріоз, аскаридоз, стронгілоїдоз);

2) інші причини анемії;

3) інші причини еозинофілії;

4) інші причини інфекційної діареї;

Лікуваннявгору

Етіотропне лікування

1. Препарат першого вибору: мебендазол 500 мг одноразово, альбендазол 400 мг одноразово.

2. Альтернативна терапія: пірантел 11 мг/кг одноразово, левамізол 150 мг одноразово.

Ускладненнявгору

Масове зараження дітей раннього віку може призвести до затримки психомоторного розвитку, гіпотрофії та смерті. У вагітних жінок личинки філярій мають здатність проникати через плаценту; вони можуть спричинити пошкодження плоду, передчасні пологи та низьку вагу при народженні.

ПРОГНОЗвгору

Прогноз загалом сприятливий, оскільки лікування в переважній більшості випадків є успішним. У країнах, що розвиваються, де недостатнє харчування є великою проблемою, зараження анкілостомами може бути смертельним.

Профілактикавгору

Специфічні методи

Відсутні.

Неспецифічні методи

1. Уникайте прямого контакту шкіри з ґрунтом (ходіння босоніж, спання або сидіння на землі/пляжі, працюя в ґрунті без захисних рукавичок).

2. Відповідна утилізація стічних вод.

3. Припення удобрювання плодових та овочевих культур відходами життєдіяльності.

4. Ретельне миття фруктів і овочів.

Обов’язок повідомлення РСЕС:

Немає.