Ми прагнемо й надалі безкоштовно надавати цей тип контенту. На жаль, коштів на це більше немає.
Без Вашої допомоги нам доведеться закрити проект до кінця 2024 року.
Зробіть пожертвуЕтіопатогенезвгору
1. Етіологічний фактор: нематода з роду Trichinella (5 видів), у Польщі найбільш поширений T. spiralis, рідше T. britovi. Личинки зі спожитого зараженого м’яса проникають до слизової оболонки кишківника → перетворюються у дорослі форми протягом ≈48 год → через наступних 5–6 днів починають виробляти личинки (впродовж ≈5 тиж.), які проникають до кровоносних та лімфатичних судин кишківника → з кров’ю досягають інших органів (в основному поперечно-смугастих м’язів із високою метаболічною активністю: язик, діафрагма, жувальні, міжреберні м’язи, зовнішні м’язи ока, задньошийні, згиначі кінцівок) → у м’язах відмежовуються сполучнотканинною капсулою, яка виробляється господарем (можуть виживати в ній навіть декілька років); в інших тканинах не інкапсулюються, а мігрують та викликають запалення та некроз.
2. Патомеханізм: міграція личинок викликає запалення та імуноалергічні реакції з еозинофілією та васкулітом, відповідальними за важкі форми інвазії. Можуть виникнути тромбоемболічні ускладнення.
3. Резервуар та шлях передачі: усі теплокровні тварини — ссавці, птахи (домашні та дикі); інфікування через шлунково-кишковий тракт у результаті споживання сирого або недовареного, недопеченого або недосмаженого м’яса інфікованих тварин.
4. Інкубаційний період та період заразливості: інкубаційний період 2–45 днів (зазвичай 10–14) у залежності від інтенсивності інвазії (чим коротший, тим тяжча інвазія); пацієнт не заразний для контактних осіб.
Епідеміологіявгору
Поширений у всіх кліматичних зонах. Щороку в Польщі реєструється від кількох до понад десятка епідемій трихінельозу, які найчастіше викликані споживанням інфікованого м’яса кабанів або свинини.
КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ПРИРОДНИЙ ПЕРЕБІГвгору
У залежності від інтенсивності інвазії інфекція перебігає безсимптомно, абортивно, легко, середньої тяжкості або тяжко у наступних формах:
1. Діарейний синдром: з’являється у ранньому періоді інвазії (паразитування дорослих форм T. Spiralis у тонкому кишківнику), діарея супроводжується відсутністю апетиту, болем в епігастрії, блюванням. Симптоми зберігаються у середньому 1–2 дні, зазвичай вони зникають самі по собі. В окремих випадках замість діареї спостерігається закреп.
2. Типовий трихінельозний синдром (пов’язаний з пенетрацією личинок трихінели у м’язові клітини зі значною запальною реакцією у м’язовій тканині):
1) висока лихоманка (часто >40 ºC), біль у м’язах (в основному очного яблука, задньошийних, згиначів кінцівок), погане самопочуття;
2) набряк навколо очей або, рідше, всього обличчя, петехії на кон’юнктивах та піднігтьові (у тяжких випадках подібні крововиливи з’являються у головному мозку, легенях, перикарді та ендокарді), локальні набряки (переважно кінцівок), додатково плямисто-папульозний висипи;
3) ураження інших органів (при тяжчих інвазіях) →Ускладнення.
3. Синдром метаболічних розладів (у період інкапсуляції цист): гіпоальбумінемія, гіпокаліємія та гіпоглікемія.
Симптоми зберігаються 3–4 тиж. (при тяжких інвазіях навіть 2–3 міс.), потім повільно минають, загалом не залишаючи наслідків. Втома, слабкість та діарея можуть зберігатися декілька місяців.
Діагностикавгору
На підозру на трихінельоз повинен наштовхнути епідеміологічний анамнез, який вказує на групове захворювання, пов’язане зі споживанням недослідженого м’яса або м’ясних продуктів. Важливою для прогнозу є інформація про кількість спожитого м’яса та час, який минув від його вживання до появи симптомів.
1. Ідентифікація етіологічного фактора:
1) серологічні дослідження (ІФА, Вестерн Блот) — виявлення у крові специфічних антитіл IgM та IgA (вже на 2 тиж. інвазії) та IgG (рідко перед закінченням 2 тиж., можуть зберігатися протягом багатьох років); основне значення для підтвердження інвазії, але не дозволяють диференціювати види Trichinella;
2) гістологічне та паразитологічне дослідження ділянки лівого дельтоподібного м’яза на наявність личинок трихінел (особливості базофільної трансформації м’язових волокон) — в клінічній практиці не використовується, служить для остаточного підтвердження інфекції в епідеміологічних та судових цілях.
2. Інші обстеження:
1) загальний аналіз периферичної крові — еозинофілія (навіть до 70 %) та лейкоцитоз — ранній симптом, ще перед появою клінічних симптомів, може зберігатися навіть до 3 міс.;
2) біохімічне дослідження крові — значне підвищення активності м’язових ферментів (КФК i ЛДГ) у сироватці; дуже ефективні у поєднанні з еозинофілією і клінічними симптомами та епідеміологічним анамнезом, що дозволяє своєчасно розпочати лікування.
1. Рання стадія трихінельозу: харчове отруєння, інфекційна діарея.
2. Трихінельозний синдром: вірусна інфекція з грипоподібними симптомами (напр., грип, вірусний гепатит, інфекційний мононуклеоз, епідемічний паротит), черевний тиф, сепсис, лептоспіроз, ревматична гарячка.
3. Симптоми васкуліту: дерматоміозит, вузликовий поліартеріїт, сироваткова хвороба, набряк Квінке, медикаментозна алергія.
Лікуваннявгору
1. Препарат першого вибору: альбендазол п/о 400 мг кожні 12 год протягом 10–15 днів (протипоказаний вагітним жінкам). ЛЗ слід застосувати якнайшвидше після прийому інфікованого м’яса (найбільш ефективно діє на паразит у кишковій фазі). У важких випадках → повторити лікування через 5 днів.
2. Альтернативна терапія: мебендазол п/о 5 мг/кг м. т. кожні 24 год протягом 10–15 днів (працює тільки на дорослі форми у тонкій кишці). У вагітних → пірантел п/о 10 мг/кг м. т. впродовж 5 днів.
1. Слід уникати навантаження м’язів, показаний ліжковий режим (нерідко протягом кількох тиж.).
2. ГК: показані при тяжких формах, обмежують запальний стан, викликаний личинками, та реакцію на розпад паразитів під впливом протиглисних ЛЗ: преднізон 40–60 мг/добу протягом 3 днів, у подальшому поступово знижуйте дозу.
3. Антипіретична та анальгетична терапія: НПЗП.
4. Поповнення дефіциту води, електролітів та білка (альбумін, плазма) при необхідності.
Моніторингвгору
Регулярний контроль загального аналізу крові (еозинофіли, лейкоцити) та активності м’язових ферментів (КФК, ЛДГ). Пацієнт потребує кардіологічного моніторингу (ЕКГ). З огляду на ризик ускладнень на етапі інкапсуляції паразитів, показаний моніторинг концентрації альбуміну та електролітів у сироватці кожний другий день.
Деякі симптоми минають лише через багато місяців; протягом цього періоду хворому необхідний періодичний лікарський контроль. У випадку ускладнень з боку інших органів показане спостереження спеціалістів (невролога, кардіолога, офтальмолога).
Ускладненнявгору
1. ЦНС (10–24 %): менінгіт та енцефаліт, енцефалопатія, парези або паралічі, психози.
2. Орган зору: біль очного яблука, фотофобія, скотоми у полі зору.
3. Дихальна система: пневмонія, набряк легень, емболія легені.
4. Серцево-судинна система (до 20 %): порушення ритму, міокардит, серцева недостатність, гіпоальбумінемія та периферичні набряки.
5. Скелетні м’язи: контрактури, слабкість.
ПРОГНОЗвгору
Летальність становить <1 %. У тяжких клінічних формах (масивна інвазія) може дійти до смерті з приводу міокардиту та серцевої недостатності, енцефаліту або обширних емболій легень. У легших випадках інвазії прогноз сприятливий — симптоми зазвичай повністю минають.
Профілактикавгору
Відсутні.
1. Слід уникати споживання недослідженого м’яса, особливо кабана та свинини.
2. Термічна обробка м’яса із сумнівного джерела перед споживанням — варіння, смаження, запікання, до зникнення червоного або рожевого кольору. Личинки трихінели досить стійкі до заморожування. Гинуть при глибокому заморожуванні через багато днів; заморожування у домашніх умовах не є вірогідним методом, який запобігає зараженню.
3. Дотримання санітарно-гігієнічних правил: відповідні умови вирощування свійських тварин, ветеринарний контроль м’яса після забою у референційних центрах.
Негайно в будь-якому випадку підозри або підтвердженого захворювання. Встановлення джерела інфекції; вилучення інфікованого м’яса з обігу; реєстрація осіб, які спожили інфіковане м’ясо; екстрене повідомлення до СЕС про кожний випадок підозри та підтвердженого захворювання на трихінельоз, швидкий контакт із медичним закладом.