Однокамерний ехінококоз

Етіопатогенезвгору

1. Етіологічний фактор: стрічковий гельмінт E. granulosus; доросла форма (3–6 мм) перебуває у тонкому кишківнику кінцевого господаря (в основному собак), проміжним господарем є травоїдні (найчастіше вівці) та всеїдні (свині) тварини; людина інфікується через споживання їжі, інфікованої яйцями паразита, стаючи випадковим проміжним господарем → у тонкому кишківнику дозріває онкосфера → проникає через стінку кишки до портальної системи кровообігу та локалізується у внутрішніх органах (найчастіше у печінці) → утворює добре обмежену кісту, яка повільно збільшується (0,5–1 см/рік).

2. Резервуар та шлях передачі: собаки, у спорадичних випадках також вовк, лисиця, єнот та коти (кінцеві господарі); зараження людини виникає харчовим шляхом (забруднені руки або інфікована їжа).

3. Фактори ризику: контакт із собакою (який годується відходами з бійні), розведення свиней або овець, контакт із ґрунтом, споживання немитих овочів та фруктів.

4. Інкубаційний період та період заразливості: безсимптомний період тривалий (від кільканадцяти місяців до кількох років); хвора людина не інфікує контактних осіб.

Епідеміологіявгору

Ехінококоз поширений по всьому світу, у Польщі кілька десятків випадків на рік.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГвгору

Навіть у 60 % випадків перебіг безсимптомний (особливо у печінці), а діагностування випадкове. Клінічна картина пухлини залежить від локалізації кісти, її розмірів та ступеня пошкодження ураженого органу. Деякі кісти зникають самостійно.

1. Ехінококоз печінки (60 % випадків): дискомфорт у правій підреберній ділянці та відчуття повноти в епігастрії (посилюється у положенні лежачи на правому боці); гепатомегалія у випадку великих кіст.

2. Атипова локалізація: ехінококоз легень (20 % випадків), головного мозку, органів малого тазу, статевих органів, очного яблука, кісток.

Діагностикавгору

Допоміжні дослідження

1. Ідентифікація етіологічного фактора:

1) серологічні дослідження: наявність специфічних антитіл IgG у сироватці → ІФА (чутливість та специфічність >80 %), підтверджуючий тест → Вестерн блот;

2) гістологічне та цитологічне дослідження (матеріал: аспірат кісти, взятий методом тонкоголкової біопсії, завжди під прикриттям альбендазолу п/o [виконується у випадку наявності діагностичних сумнівів виключно у референційних центрах], інтраопераційний матеріал): наявність гачків та/або протосколексів E. granulosus та/або специфічного антигену (Ag5) — остаточне підтвердження діагнозу.

2. Інші обстеження:

Bізуалізаційнi дослідження (УЗД печінки, КТ, МРТ): добре відмежована кіста з товстою, часто кальцинованою стінкою, з візуалізацією внутрішніх перегородок (дочірня кіста).

Диференційна діагноcтика

Звичайна кіста (клінічно подібна до молодої ехінококової кісти), вогнищеві зміни пухлинної та непухлинної етіології (особливо у випадку дегенеруючих ехінококових кіст), абсцес печінки (лихоманка, поганий загальний стан, лейкоцитоз), гемангіома, полікістоз печінки (зазвичай супроводжується змінами в інших органах, напр., нирках), багатокамерний ехінококоз (альвеококоз →нижче).

Лікуваннявгору

У випадку дегенеративних кіст (малі кісти з товстою кальцинованою стінкою, густим вмістом [гіперехогенні], частково або повністю кальциновані) достатньо спостереження. Лікування у спеціалізованих центрах. Методи: в основному альбендазол п/о 400 мг кожні 12 год. протягом 4 тиж. до 6 міс. (в залежності від стадії розвитку та активності гідатидної кісти, за даними ВООЗ оптимальний термін лікування не встановлено), видалення кіст, PAIR (проколювання кісти, аспірація вмісту та введення в її порожнину 20 % розчину NaCl або 95 % етанолу, повторна аспірація через 10–15 хв; завжди в поєднанні з фармакологічним лікуванням, що застосовується при відсутності можливості хірургічного лікування або рецидиву після операції).

Моніторингвгору

УЗД черевної порожнини кожні 3–6 міс. з метою оцінки розмірів стінки кісти, товщини перегородок, поширення кальцинатів та густини вмісту для підтвердження процесу дегенерації кісти. Періодичний серологічний контроль кожні 6 міс. з метою оцінки ефективності лікування.

Ускладненнявгору

1) бактеріальне інфікування кісти — у печінці найчастіше холангіогенним шляхом (≈25 % кіст сполучаються з жовчними шляхами); переважає біль у правій підреберній ділянці, лихоманка, озноб, погане самопочуття; спорадично жовтяниця при ехінококозі, ускладненому холангітом;

2) анафілактичний шок та/або дисемінація у черевній порожнині та утворення вогнищ вторинного ехінококозу — у випадку пошкодження безперервності стінки кісти (травма, операція);

3) компресія кісти (особливо позапечінкової) на сусідні структури.

Профілактикавгору

Специфічні методи

Відсутні.

Неспецифічні методи

Постійна дегельмінтизація собак (особливо пастуших або собак, які харчуються відходами з бійні), слід уникати годування собак тваринними субпродуктами, миття рук, робота у рукавицях при контакті з ґрунтом, ретельне миття овочів та фруктів.

Обов’язок повідомлення РСЕС:

показаний у кожному випадку підозри захворювання.