Міаз

Етіопатогенезвгору

1. Етіологічний фактор: тропічні міази — це зараження личинковими формами мух кількох родин, у т. ч.: Calliphoridae, Oestridae та Sarcophagidae.

2. Шлях передачі: пряме проникнення інвазійних личинок мух через шкіру людини.

Зараження Dermatobia hominis: з яєць перенесених векторами (зазвичай комарів) вилуплюються личинки, які проникають у підшкірну клітковину в момент укусу. Далі личинки розвиваються в підшкірній клітковині ≈2–3 міс., можуть виростати до 1 см. Потім вони залишають тіло господаря через отвір у шкірі, який використовувався для поглинання кисню, і потрапляють у землю, де виростають у дорослих особин.

Зараження Cordylobia anthropophaga: муха відкладає яйця в ґрунт, забруднений фекаліями, або на бавовняний одяг, висушений на відкритому повітрі. Інвазійні личинки вилуплюються з яєць під впливом контакту зі шкірою, які проникають в підшкірну клітковину. Розвиток триває ≈10 днів, після чого через невеликий отвір у шкірі хазяїна личинки потрапляють у землю, де виростають у дорослих особин.

3. Фактори ризику: поїздки в ендемічні країни, неправильний захист від укусів комарів, сушіння білизни на відкритому повітрі.

4. Інкубаційний період та період заразливості: 6–12 тиж., залежить від часу розвитку личинок; хвороба не передається між людьми.

Епідеміологіявгору

Зараження реєструються в районах ендемічного поширення мух роду Dermatobia spp., Cordylobia spp., та ін. В основному це стосується країн Центральної та Південної Америки та Африки на південь від Сахари. Кількість інфікованих оцінити важко. Dermatobia hominis є найпоширенішим видом, що викликає шкірні інфекції в Центральній і Південній Америці. Cordylobia anthropophaga (муха tumbu) зустрічається переважно в Африці на південь від Сахари.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ПРИРОДНИЙ ПЕРЕБІГвгору

Залежно від локалізації виділяють міази шкіри, ран, травної системи (псевдоміоз — зазвичай випадкове споживання яєць), сечостатевої системи, носо-ротової порожнини, органів зору (ophthalmomyiasis). Найпоширенішою формою є шкірні інвазії. Личинки, що розвиваються в підшкірній клітковині, викликають хворобливі, сверблячі, еритематозні вузлики, іноді схожі на абсцесоподібні ураження, з вмістом, що виходить з верхньої частини ураження. Пацієнти можуть повідомляти про відчуття рухомого стороннього тіла під шкірою. Зміни шкіри іноді можуть супроводжуватися збільшенням локальних лімфовузлів.

Діагностикавгору

Допоміжні дослідження

1. Ідентифікація етіологічного фактора: визначення виду личинки після її видалення. Не проводиться серологічних досліджень.

Діагностичні критеріїї

Діагноз ставлять на основі клінічної картини у особи, яка нещодавно подорожувала до країн тропічної або субтропічної зон.

Диференційна діагноcтика

місцева бактеріальна інфекція

Лікуваннявгору

Етіотропне лікування

Хірургічне видалення личинок під місцевою анестезією (→рис. 18.4-19). Не можна видавлювати личинки, оскільки це може призвести до розриву паразита та посилення місцевої запальної реакції.

ПРОГНОЗвгору

Прогноз хороший.

Профілактикавгору

Специфічні методи

Відсутні.

Неспецифічні методи

Під час перебування в країнах ендемічної зони використовувати засоби від комарів, спати під москітною сіткою, використовувати сітки на вікнах, засоби індивідуального захисту від комарів, уникати сушіння білизни на відкритому повітрі, прасування одягу.

Обов’язок повідомлення РСЕС:

Немає.