Інтрамуральна гематома

Визначення та етіопатогенезвгору

Варіант гострого аортального синдрому, при якому кров нагромаджується в медіальному шарі стінки аорти, але не дійшло до розвитку ані псевдопростору, ані розриву внутрішньої оболонки.

ТИПОВИЙ перебігвгору

У 30–40 % випадків інтрамуральної гематоми типу А виникає розшарування аорти (найвищий ризик впродовж 8-ми днів від появи симптомів).

діагностикавгору

КТ і МРТ — це основні візуалізаційні дослідження для діагностики та класифікації інтрамуральної гематоми.

лікуваннявгору

1. Консервативне лікування: полегшення болю і контроль артеріального тиску; проведення повторних візуалізаційних досліджень; застосовуйте при неускладненій інтрамуральній гематомі низхідної аорти (тип В), а також можете розглядати при неускладненій інтрамуральній гематомі висхідної аорти та дуги аорти у пацієнтів з високим хірургічним ризиком.

2. Інвазивне лікування: при ускладненій інтрамуральній гематомі типу А або B → негайна хірургічна операція; при неускладненій гематомі типу B → термінова операція (ураження дистального сегменту дуги аорти або низхідної аорти → імплантація стент-графта).

ускладненнявгору

Рецидивний біль, збільшення гематоми, розшарування аорти, парааортальна гематома або розрив внутрішньої оболонки.

Прогностичні фактори розвитку ускладнень, асоційовані з інтрамуральною гематомою: локалізація у висхідній аорті, тяжко контрольована артеріальна гіпертензія, макс. діаметр аорти >45–50 мм (тип A) і >47–50 мм (тип B); прогресування гематоми до розшарування, вогнищевий розрив інтими, подібний до виразки, товщина гематоми >10 мм (тип А) та >13 мм (тип В), збільшення товщини гематоми, збільшення діаметру аорти, перикардіальний випіт при госпіталізації (тип А), рецидивуючий плевральний випіт, порушення перфузії органів.