Інтрамуральна гематома

Визначення та етіопатогенез

Варіант гострого аортального синдрому, при якому кров нагромаджується в медіальній оболонці аорти, але не дійшло до розвитку ані псевдопростору, ані розриву внутрішньої оболонки.

ТИПОВИЙ перебіг

У 30–40 % випадків інтрамуральної гематоми типу А виникає розшарування аорти (найвищий ризик впродовж 8-ми днів від появи симптомів).

діагностика

КТ і МРТ — це основні візуалізаційні дослідження для діагностики та класифікації інтрамуральної гематоми.

лікування

1. Консервативне лікування: знеболення і контроль АТ; повторні візуалізаційні обстеження.

2. Інвазивне лікування:

1) інтрамуральна гематома типу А, ускладнена рідиною в порожнині перикарда або парааортальною гематомою,  а також у випадку великої аневризми → негайна хірургічна операція;

2) у решті випадків гематоми типу А → ургентне хірургічне лікування (<24 год від встановлення діагнозу), хоча у хворих похилого віку або з вагомими супутніми захворюваннями може бути обґрунтованим початкове консервативне лікування (при умові, що діаметр аорти  ≤50 мм, товщина гематоми  <11 мм); гематома типу В→ інвазивне лікування (краще ендоваскулярне, аніж операція) показане у випадку ускладнень.

ускладнення

Рецидивуючий біль, збільшення гематоми, парааортальна гематома або розрив внутрішньої оболонки.

Прогностичні фактори розвитку ускладнень, пов’язаних з інтрамуральною гематомою:

1) стійкий або рецидивуючий біль, попри агресивну фармакологічну терапію;

2) неефективний контроль АТ;

3) залучення висхідної аорти;

4) максимальний діаметр аорти ≥50 мм;

5) прогресуюче збільшення максимальної товщини стінки аорти (>11 мм);

6) прогресуюче збільшення діаметру аорти;

7) рецидивуючий плевральний випіт;

8) нестабільна атеросклеротична бляшка (пенетруюча виразка або подібні до виразки зміни) при розшаруванні, обмеженому до ураженого сегмента аорти;

9) ішемія органів (головного мозку, міокарда, кишківника, нирок і т. д.).