Гострий синдром відміни опіоїдів

Клінічна картина та діагностика

В залежності від фармакокінетики опіоїду, симптоми зазвичай виникають від декількох до 48 год від його відміни (від 6–12 год після відміни препаратів короткої дії до 24–48 год після відміни метадону) або значного зниження дози; після введення антагоністу опіоїдів (напр. налоксону) можуть виникнути негайно. Тривалість синдрому зазвичай складає від кількох днів до декількох тижнів (у випадку з метадоном).

Симптоми котрі виникають найчастіше: неспокій, безсоння, схильність до позіхання, мідріаз, посилена пітливість, носові виділення, чхання, сльозотеча, гусяча шкіра, агресивність. При важкому перебігу можуть виникнути: м'язові спазми, біль у спині, кишкова колька, блювання, діарея, пришвидшене дихання, артеріальна гіпертензія або значна гіпотонія, небезпечні порушення серцевого ритму.

Лікування

1. Метадон — препарат вибору для проведення замісної терапії, а також при гострому абстинентному синдромі (не застосовується при абстинентних синдромах виникаючих внаслідок застосування антагоністів опіоїдів). Початкова доза 20 мг п/о або 10 мг в/м усуває симптоми абстиненції без ризику інтоксикації. Дозування поступово підвищують, до моменту, коли зникають симптоми відміни опіоїдів (навіть значно понад 200 мг).

2. Боротьба з симптомами відміни після введення антагоністів опіоїдів:

1) тахікардія і підвищення артеріального тиску — клофелін 0,1–0,3 мг кожну 1 год до зникнення симптомів, додатково бензодіазепін, як правило діазепам 10–20 мг в/в кожні 5–10 хв до заспокоєння пацієнта та досягнення стабільності гемодинаміки;

2) блювання, неспокій і безсоння — прометазин 25 мг в/м або в/в, дифенгідрамін 50 мг в/м або п/о або гідроксизин 50–100 мг в/м або п/о;

3) діарея — лоперамід 4 мг п/о або окреотид 50 мкг п/ш;

4) м'язові спазми — бензодіазепіни або баклофен 5–10 мг п/о;

5) біль м'язів — парацетамол або ібупрофен п/о.

3. Ультрашвидка опіоїдна детоксикація: пацієнту який знаходиться в загальному наркозі або глибокій седації вводиться антагоніст опіоїдів (зазвичай налоксон). Метою є індукція гострого абстинентного синдрому та «перенесення» найчастіших симптомів абстиненції, протягом кількох годин в стані загальної анестезії. Цей метод не є широко рекомендованим через велику кількість ризиків.