Бензодіазепіни

Мають депресивну дію на ЦНС. Швидко всмоктуються з ШКТ, метаболізуються у печінці, в мінімальних кількостях виділяються нирками у незміненій формі. t0,5 діазепаму 40–70 год. Завдяки великій різниці між терапевтичною і токсичною дозами — перевищення терапевтичної дози у декілька десятків разів, зазвичай, спричиняє не надто важке отруєння. Бензодіазепіни із коротким часом напіввиведення (мідазолам, медазепам) мають високий потенціал узалежнення. Лікування абстинентного синдрому →розд. 20.15. Побічна дія бензодіазепінів, яку використовують в злочинних цілях, є антероградна амнезія (в основному флунітразепам — т. зв. таблетка для зґвалтування).

Снодійні препарати та транквілізатори з групи імідазопіридинів (залеплон, зопіклон, золпідем) є наближеними до бензодіазепінів, за механізмом дії і побічними ефектами, передозування лікуєтся так само.

Нові, проектовані бензодіазепіни (клоназолам, флубромазолам, меклоназепам) мають набагато сильніший ефект в порівнянні з традиційними бензодіазепінами і є небезпечними навіть в дуже низьких дозах. 

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ДІАГНОСТИКА

1. Симптоми отруєння: загальмованість, невиразна мова, невпевнена хода, порушення рівноваги, атаксія, дискінезія, диплопія, сонливість, кома, зниження рефлексів, міоз, тахікардія, інколи брадикардія, гіпотензія.

2. Допоміжні дослідження: якісний тест на наявність бензодіазепінів в сечі, концентрація електролітів у сироватці, газометрія артеріальної крові. У випаку глибокої коми необхідно досліджувати в крові та сечі інші отрути (отруєння бензодіазепінами часто є комбінованими отруєннями). 

ЛІКУВАННЯ

1. Детоксикація: промивання шлунка впродовж 1 год від прийняття дози, яка загрожує життю. Не слід застосовувати у випадку порушення свідомості через ризик аспірації.

2. Антидот: флумазеніл в/в 0,5–2,0 мг. Не слід застосовувати флумазеніл у пацієнтів хворих на епілепсію, які довготривало отримували лікування похідними бензодіазепіну (ризик судом), ані у випадку підозри комбінованого отруєння похідними бензодіазепіну і трициклічними або чотирициклічними антидепресантами.

3. Методи пришвидшеної елімінації: відсутні.

4. Симптоматична терапія: підтримуйте основні функції організму та коригуйте виникаючі порушення. Лікування гіпотермії →розд. 23.16.