Гіпотермія

Причини та наслідки

Внутрішня (глибока) температура тіла (вимірюється в прямій кишці, стравоході або спеціальним термометром на барабанній перетинці) <35 °C. Переохолодження з небезпечними наслідками може виникнути при температурах >0 °C, якщо втрата тепла перевищує його утворення. Найчастіша причина: перебування впродовж довшого часу в умовах, що сприяють втраті тепла (занурення в холодній воді, низька температура повітря, сильний вітер, невідповідний або вологий одяг). Сприяючі фактори: недостатнє утворення тепла (знерухомлення [спричинене, між іншим, втратою свідомості]), мала м’язова маса (у дітей, осіб похилого віку, з гіпотрофією або кахекcією), підвищена втрата тепла (влив алкоголю, опіки). Інші, рідкісні причини (також при нормальній температурі оточення): ендокринні та метаболічні — недостатність наднирників та гіпофізу, гіпотиреоз, гіпоглікемія; неврологічні — поперечне пошкодження спинного мозку, травма голови, інсульт, пухлина або запальні захворювання ЦНС, енцефалопатія Верніке, хвороба Паркінсона; пошкодження шкіри — ексфоліативний дерматит, важкий псоріаз; сепсис; шок; отруєння — етанол, етиленгліколь, чадний газ, сірководень, ціаніди, нітрили, снодійні, фенотіазини, опіоїди, антидіабетичні ЛЗ, холінергічні сполуки, α блокатори.

Симптоми: — стадії (ступені) гіпотермії за швейцарською класифікацією:

ГТ1 — температура тіла 32–35 °C, пацієнт в свідомості, присутній м'язовий тремор

ГТ2 — температура тіла 28–32 °C, порушення свідомості, припинення тремору

ГТ3 — температура тіла 24–28 °C, втрата свідомості, збережені симптоми життєдіяльності

ГТ4 — температура тіла <24 °C, відсутність ознак життя

ГТ5 — смерть.

Алгоритм дій — загальні принципи

Особу з переохолодженням, у якої немає абсолютних ознак смерті (трупні плями) або симптомів однозначно смертельних травм, не можна визнати мертвою без спроби зігрівання до температури 35 °C. При фібриляції шлуночків або шлуночковій тахікардії без пульсу, після 3 неефективної дефібриляції, наступні спроби зробіть після зігрівання хворого до температури >30° C. Тільки після досягнення цієї температури можна застосовувати ліки (у випадку температури поміж 30–35 °C з інтервалом кожні 6–10 хв, натомість коли температура становить >35 °C — стандартно →розд. 2.1) та виконувати кардіоверсію, якщо є покази.

Перша допомога

1. На місці події застосовуйте пасивне зігрівання — оберігайте пацієнта від подальшої втрати тепла (накрийте — використовуючи напр., металізовану плівку сріблястою стороною до тіла, що обмежуватиме рух повітря та випаровування і ковдри, які збільшують теплоізоляцію). Потерпілий повинен залишитися у лежачому положенні на спині і уникати різких рухів.

2. Після розміщення потерпілого в закрите приміщення, забезпечте його теплими та сухими умовами і одягом. Потерпілий повинен залишитися у лежачому положенні на спині і уникати різких рухів. Не давайте алкоголю (розширює кровоносні судини та збільшує втрату тепла). Дії в кареті швидкої допомоги та в лікарні.

Алгоритм дій в кареті швидкої допомоги та в лікарні

1. Пацієнта із переохолодженням, у якого не виявлено певних ознак смерті (трупні плями) або ознак смертельного ураження, не вважайте померлим, без спроби зігрівання його до 35 °С. При фібриляції шлуночків або шлуночковій тахікардії без пульсу після 3 невдалих спроб дефібриляції, повторювати їх знову після зігрівання пацієнта до температури >30 °С. Лише після досягнення цієї температури вводьте ліки (у випадку температури в межах 30–35 °С з інтервалом кожні 6–10 хв, тоді як при температурі >35 С — стандартно →розд. 2.1.

1. Продовжуйте пасивне зігрівання →вище.

2. Верифікуйте гіпотермію, вимірюючи глибоку температуру тіла в прямій кишці, стравоході або на барабанній перетинці (якщо є спеціальний термометр; звичайні термометри непридатні, оскільки не міряють температури <35 °C). 

3. Розпочніть активне зігрівання:

1) зовнішнє — вкрийте пацієнта нагрітою ковдрою або спеціальною ковдрою, наповненою теплим повітрям; грілки під пахви та у пахових ділянках використовуйте обережно (ризик опіків); побічним наслідком може бути парадоксальне зниження глибокої температури тіла, гіпотензія та ацидоз внаслідок розширення кровоносних судин шкіри;

2) внутрішнє — при помірній гіпотермії в/в інфузія розчинів, підігрітих до температури 42–44 °C, а також зігрівання та зволоження дихальної суміші, збагаченої киснем; при глибокій гіпотермії — зігрівання крові в апараті штучного кровообігу, рідше промивання теплими розчинами порожнин тіла (перитонеальної — методом перитонеального діалізу, рідше — плевральної). Критерії відбору для проведення екстракорпорального зігрівання:

а) ГТ3 ступеня, з клінічно вираженою нестабільністю гемодинаміки;

б) затримка кровообігу при гіпотермії (ГТ4 ступеня), за умові, що можливо безперервно проводити реанімаційні заходи під час транспортування (рекомендовано застосування меха-нічного пристрою для компресії грудної клітки);

в) підтвердження гіпотермії шляхом вимірювання глибокої температури тіла (→вище);

г) глибока температура тіла ≤28 °C;

д) виключення незворотної смерті;

е) у пацієнтів з травмами тіла або з підозрою захворювань при яких протипоказане введення гепарину — проведення візуалізаційного обстеження (КТ trauma-scan). 

4. Проведіть дослідження, що виявляють:

1) наслідки гіпотермії — концентрація калію, сечовини та креатиніну у плазмі (підвищення може свідчити про рабдоміоліз та ниркову недостатність); загальний аналіз периферичної крові (тромбоцитопенія внаслідок секвестрації тромбоцитів у селезінці); газометрія (ацидоз); ЕКГ (хвиля J [Осборна, гіпотермічний зубець — симптом горба верблюда] — відхилення, направлене вниз у місці з’єднання комплексу QRS із сегментом ST, подовження інтервалів PQ та QT, розширення комплексу QRS, передсердні порушення серцевого ритму);

2) можливі причини — концентрація глюкози в плазмі (гіпоглікемія; у непритомного пацієнта негайно визначте тест-смужкою), ТТГ (гіпотиреоз), токсикологічні дослідження — при підозрі отруєння.