Кокаїн

Кокаїн — алкалоїд, що екстрагований з листя коки, є одним із найбільш популярних нелегальних психоактивних середників. На ринку наркотиків препарат доступний у вигляді гідрохлориду кокаїну («коксу») і кристалічної лужної форми кокаїну («крек», білий порошок). Його найчастіше застосовують інтраназально (втирають в носову перетинку, також в ясна та всередину вушної раковини), або палять, вкрай рідко вживають перорально. Скурений крек діє в десятки разів сильніше, ніж інші форми кокаїну і має найбільший потенціал звикання. Кокаїн, який перевозять контрабандним шляхом у водонепроникних пакетах (як правило, презервативах) в шлунку, буває причиною смертельного отруєння у випадку їх розгерметизації.

Ефект ейфорії, пов'язаний з використанням кокаїну, спричинений пригніченням зворотного захоплення серотоніну, а ефект звикання — блокуванням зворотного захоплення допаміну. Діючи на проникність натрієвих каналів міокарду, а також на провідну систему серця, кокаїн викликає негативний інотропний ефект і порушення провідності (розширення комплексу QRS). α-адренергічна стимуляція, пов'язана з викидом норадреналіну, викликає спазм коронарних і периферичних артерій.

Після інгаляції або втирання у слизову оболонку, кокаїн досягає максимальної концентрації в крові впродовж 1–2 хв, а після проковтування — через 20–30 хв t0,5 30–90 хв. Вживання 1 г кокаїну викликає симптоми тяжкого отруєння, проте наркомани толерують дозу до 10 г.

Головним метаболітом кокаїну є бензоілекгонін. Метаболітом кокаїну, який утворюється виключно за присутності етанолу (змішане отруєння), є кокаетилен, t0,5 якого складає до 13 год; також має вазоконстриктивну, кардіотоксичну та нейротоксичну дії.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ДІАГНОСТИКА

1. Симптоми гострого отруєння: тахікардія, артеріальна гіпертензія, а у важких випадках гостра лівошлуночкова серцева недостатність, ішемія та інфаркт міокарда, аритмії (шлуночкові і суправентрикулярні); внаслідок судинних змін (загального спазму артерій і поширеного дисемінованого внутрішньосудинного згортання) може відбутися ішемія ЦНС або внутрішньочерепний крововилив, ішемія та інфаркт кишечника, інфаркти легень, селезінки і нирок. Під час важкого отруєння може розвинутись гостра кома та гострі симпатоміметичний і серотоніновий синдром, рабдоміоліз, гостре ураження нирок, бронхоспазм, набряк легенів, і навіть пневмоторакс; інколи зустрічається розшарування та розрив аорти. Можуть зустрічатись судоми. До «вуличного» кокаїну часто додають домішки, найчастіше левамізол та кленбутерол. Вживання кокаїну з домішками левамізолу спричиняє раптове підвищення температури тіла, озноб, кашель та біль горла, на шкірі з’являються темні плями, а пізніше некроз. Кленбутерол спричиняє гіпоглікемію та гіпокаліємію.

2. Симптоми хронічного отруєння: дилатаційна кардіоміопатія (як наслідок прискореного прогресування атеросклерозу коронарних артерій і гіпертрофії лівого шлуночка), пошкодження слизової оболонки носової перегородки із перфорацією (внаслідок багаторазового інтраназально застосування), геморагічний альвеоліт (внаслідок застосування інгаляцій), який проявляється кашлем і задишкою, з супутнім болем в грудній клітці, кровохарканням, лихоманкою, бронхоспазмом і еозинофілією. Можуть зустрічатись судоми.

3. Допоміжні дослідження: виявлення кокаїну (основного метаболіту — бензоілекгоніну) в сечі; рівень електролітів (Na, К), глюкози і креатиніну, а також рівень КФК у сироватці; газометрія артеріальної крові; ЕКГ (моніторинг); КТ голови, живота (залежно від симптомів).

ЛІКУВАННЯ

1. Детоксикація: промивання шлунку має сенс тільки безпосередньо після перорального вживання кокаїну. Введення активованого вугілля не ефективне. Деконтамінація слизової оболонки носа → делікатне промивання 0,9 % розчином NaCl.

2. Антидот: немає.

3. Методи пришвидшеної елімінації: відсутні.

4. Симптоматичне лікування: моніторинг (в умовах інтенсивного нагляду) дихальної, серцево-судинної та нервової систем. Препаратами першого ряду в корекції психомоторного збудження, гіпертензії і тахікардії є бензодіазепіни. У разі стійкої гіпертензії або болю в грудній клітці → нітрогліцерин. Не застосовуйте β-блокатори і лабеталол (ризик раптової α-адренергічної стимуляції з подальшим спазмом коронарних артерій і крайньою ішемією серця). Рекомендується застосування фентоламіну (має α-адренолітичну дію). Для інтубації разом із бензодіазепінами застосовується етомідат або пропофол (не використовуйте недеполяризуючі міорелаксанти). Лікування серотонінового, симпатоміметичного синдрому, рабдоміолізу, інфаркту міокарду або внутрішньочерепної кровотечі відповідно до загальних правил.