Кокаїн

Допоможіть нам допомагати!

Ми прагнемо й надалі безкоштовно надавати цей тип контенту. На жаль, коштів на це більше немає.

Без Вашої допомоги нам доведеться закрити проект до кінця 2024 року.

Зробіть пожертву

Кокаїн — алкалоїд, що екстрагований з листя коки, є одним із найбільш популярних нелегальних психоактивних середників. На ринку наркотиків препарат доступний у вигляді гідрохлориду кокаїну («коксу») і кристалічної лужної форми кокаїну («крек», білий порошок). Його найчастіше застосовують інтраназально (втирають в носову перетинку, також в ясна та всередину вушної раковини), або палять, вкрай рідко вживають перорально. Скурений крек діє в десятки разів сильніше, ніж інші форми кокаїну і має найбільший потенціал звикання. Кокаїн, який перевозять контрабандним шляхом у водонепроникних пакетах (як правило, презервативах) в шлунку, буває причиною смертельного отруєння у випадку їх розгерметизації.

Ефект ейфорії, пов'язаний з використанням кокаїну, спричинений пригніченням зворотного захоплення серотоніну, а ефект звикання — блокуванням зворотного захоплення допаміну. Діючи на проникність натрієвих каналів міокарду, а також на провідну систему серця, кокаїн викликає негативний інотропний ефект і порушення провідності (розширення комплексу QRS). α-адренергічна стимуляція, пов'язана з викидом норадреналіну, викликає спазм коронарних і периферичних артерій.

Після інгаляції або втирання у слизову оболонку, кокаїн досягає максимальної концентрації в крові впродовж 1–2 хв, а після проковтування — через 20–30 хв t0,5 30–90 хв. Вживання 1 г кокаїну викликає симптоми тяжкого отруєння, проте наркомани толерують дозу до 10 г.

Головним метаболітом кокаїну є бензоілекгонін. Метаболітом кокаїну, який утворюється виключно за присутності етанолу (змішане отруєння), є кокаетилен, t0,5 якого складає до 13 год; також має вазоконстриктивну, кардіотоксичну та нейротоксичну дії.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ДІАГНОСТИКА

1. Симптоми гострого отруєння: тахікардія, артеріальна гіпертензія, а у важких випадках гостра лівошлуночкова серцева недостатність, ішемія та інфаркт міокарда, аритмії (шлуночкові і суправентрикулярні); внаслідок судинних змін (загального спазму артерій і поширеного дисемінованого внутрішньосудинного згортання) може відбутися ішемія ЦНС або внутрішньочерепний крововилив, ішемія та інфаркт кишечника, інфаркти легень, селезінки і нирок. Під час важкого отруєння може розвинутись гостра кома та гострі симпатоміметичний і серотоніновий синдром, рабдоміоліз, гостре ураження нирок, бронхоспазм, набряк легенів, і навіть пневмоторакс; інколи зустрічається розшарування та розрив аорти. Можуть зустрічатись судоми. До «вуличного» кокаїну часто додають домішки, найчастіше левамізол та кленбутерол. Вживання кокаїну з домішками левамізолу спричиняє раптове підвищення температури тіла, озноб, кашель та біль горла, на шкірі з’являються темні плями, а пізніше некроз. Кленбутерол спричиняє гіпоглікемію та гіпокаліємію.

2. Симптоми хронічного отруєння: дилатаційна кардіоміопатія (як наслідок прискореного прогресування атеросклерозу коронарних артерій і гіпертрофії лівого шлуночка), пошкодження слизової оболонки носової перегородки із перфорацією (внаслідок багаторазового інтраназально застосування), геморагічний альвеоліт (внаслідок застосування інгаляцій), який проявляється кашлем і задишкою, з супутнім болем в грудній клітці, кровохарканням, лихоманкою, бронхоспазмом і еозинофілією. Можуть зустрічатись судоми.

3. Допоміжні дослідження: виявлення кокаїну (основного метаболіту — бензоілекгоніну) в сечі; рівень електролітів (Na, К), глюкози і креатиніну, а також рівень КФК у сироватці; газометрія артеріальної крові; ЕКГ (моніторинг); КТ голови, живота (залежно від симптомів).

ЛІКУВАННЯ

1. Детоксикація: промивання шлунку має сенс тільки безпосередньо після перорального вживання кокаїну. Введення активованого вугілля не ефективне. Деконтамінація слизової оболонки носа → делікатне промивання 0,9 % розчином NaCl.

2. Антидот: немає.

3. Методи пришвидшеної елімінації: відсутні.

4. Симптоматичне лікування: моніторинг (в умовах інтенсивного нагляду) дихальної, серцево-судинної та нервової систем. Препаратами першого ряду в корекції психомоторного збудження, гіпертензії і тахікардії є бензодіазепіни. У разі стійкої гіпертензії або болю в грудній клітці → нітрогліцерин. Не застосовуйте β-блокатори і лабеталол (ризик раптової α-адренергічної стимуляції з подальшим спазмом коронарних артерій і крайньою ішемією серця). Рекомендується застосування фентоламіну (має α-адренолітичну дію). Для інтубації разом із бензодіазепінами застосовується етомідат або пропофол (не використовуйте недеполяризуючі міорелаксанти). Лікування серотонінового, симпатоміметичного синдрому, рабдоміолізу, інфаркту міокарду або внутрішньочерепної кровотечі відповідно до загальних правил.

Користуючись цією сторінкою МП Ви погоджуєтесь використовувати файли cookie відповідно до Ваших поточних налаштувань браузера, а також згідно з нашою політикою щодо файлів cookie