Направлення пацієнта на психіатричну консультацію чи до психіатричної лікарні

1. Необхідно поважати існування широко розповсюдженого опору на призначення консультації психіатра. Потрібно приготувати пацієнта до такої рекомендації, найкраще, проінформувати перед початком діаностичних дій, що його скарги вимагають диференційної діагностики з психічними розладами. У такому випадку пацієнт бачить, що лікар сприймає психічні захворювання, подібно як і інші хвороби. Отже, поступово він може приготуватись до сприйняття, що має хворобу, яка є сферою психіатрії. Такі дії полегшують отримання згоди пацієнта.

2. Направлення на психіатричну консультацію повинно містити: прізвище, ім’я, по батькові пацієнта, вік, місце роботи, професія, адреса і адреса особи, яка може здійснювати опіку над пацієнтом і надати допоміжну інформацію; коротку інформацію про соматичний статус (наявні хвороби) з зазначенням ЛЗ, що використовуються; обґрунтування причини направлення на консультацію, з переліком виявлених симптомів і обставин, при яких вони проявляються. Психіатричний діагноз повинен виставлятись тільки тоді, коли у лікуючого лікаря немає сумнівів.

3. Направлення до психіатричної лікарні виписується на спеціальному бланку — зразок якого знаходиться у додатку до наказу Міністерства охорони здоров'я України № 304 від 24.07.2001 р.

4. Психіатричний огляд особи може бути проведений без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи важкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, які несуть безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який би забезпечував її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. («Закон України Про психіатричну допомогу» розділ ІІ, стаття 11). У випадку малолітньої особи, у разі незгоди одного із батьків чи відсутності батьків, або іншого законного предствника, її психіатричний огляд здійснюється за рішенням (згодою) органів опіки та піклування, що може бути оскаржено у судовому порядку (частина друга статті 11 із змінами, внесеними, згідно до Закону № 1033). Необхідність проведення психіатричного огляду вирішує лікар-психіатр за письмовою заявою (напр., родичів пацієнта), яка повинна містити обґрунтовану відмову щодо звернення до лікара-психіатра. У невідкладних випадках рішення про проведення огляду лікар-психіатр приймає самостійно і негайно проводить огляд. Лікар-психіатр перед проведенням психіатричного огляду зобов'язаний відрекомендуватися та викласти мету огляду. При потребі, лікар, який проводить обстеження, визначає необхідність негайної госпіталізації; при потребі застосувати засоби фізичного обмеження, повинен бути присутній лікар або медсестра, чи служба швидкої медичної допомоги. Рідних пацієнта можна повідомити тільки тоді, коли він дасть на це згоду.