Застосування засобів фізичного обмеження та ізоляції

1. Форми фізичного обмеження та ізоляції: затримання, примусове застосування діагностичних або лікувальних процедур (ЛЗ та інші методи терапії), знерухомлення (паси, утримання руками, простирадла, гамівна сорочка), ізоляція. Ці заходи повинні проводитися у кімнаті для однієї людини, або ізольовано від інших пацієнтів.

2. До кого можна застосувати фізичне обмеження: особи з психічними розладами — тільки тоді, коли вони загрожують життю чи здоров’ю, власному або іншої особи, загрожують загальній безпеці, раптово нищать чи пошкоджують предмети, які знаходяться навколо них, або суттєво втручаються чи перешкоджають роботі установи, яка забезпечує надання послуг в галузі охорони психічного здоров'я чи соціальної допомоги.

3. Хто може застосувати фізичне обмеження: лише відповідно навчені кваліфіковані медичні працівники або інші особи у їхній присутності. Швидка допомога, міліція і пожежно-рятувальна служба, зобов’язані надавати допомогу лікарю, медсестрі на їх прохання або особі, яка організовує надання екстренної медичної допомоги.

4. Хто приймає рішення: лікар, який визначає вид фізичного методу обмеження, і особисто наглядає за його виконанням. Перед його застосуванням необхідно попередити про це особу, проти якої він буде використаний. Якщо неможливо отримати негайного рішення лікаря, вирішує медсестра і без зволікання повідомляє про це лікаря, а під час надання допомоги бригадою невідкладної медичної допомоги (БНМД), вирішує безпосередньо керуючий БНМД і негайно повідомляє про своє рішення медичного диспетчера.

5. Хто оцінює підстави та законність: у випадку застосування примусових заходів лікарем або медсестрою повинен бути негайно повідомлений керівник підприємства (закладу), а у інших випадках — уповноважений лікар. Керуючий БНМД повідомляє керівника закладу, а той — уповноваженoгo лікаря. У стаціонарному відділенні протягом 24 год слід також повідомити завідуючого відділом.

6. Документація: кожен випадок застосування фізичного обмеження слід занотувати у медичній документації.

1) Лікар, який провів психіатричне обстеження, занотовує свої дії у медичній документації, вказуючи на обставини, що аргументують прийняття рішення про фізичне обмеження.

2) Після призначення фізичного обмеження у формі знерухомлення або ізоляції, лікар негайно заповнює карту застосування примусових заходів →розд. 21.7.1, яку долучають до медичної документації пацієнта. (Взірець карти — у додатку №1 до Розпорядження).

3) Слід також заповнити відповідне повідомлення →розд. 21.7.1 з метою правової оцінки застосування примусу.

7. Дозволений час застосування фізичного обмеження: можна призначити знерухомлення або ізоляцію до 4 год. При потребі, лікар, після особистого обстеження пацієнта, може продовжити знерухомлення пацієнта на наступні 2 пepioди по 6 год. Ще одне пpoдoвження потребує заключення іншого лікаря-психіатра. У будинку соціальної допомоги, коли немає можливості отримати призначення лікаря, медсестра може продовжити час примусу ще на 4 год, натомість застосування фізичного обмеження або ізоляції протягом >8 год допускається тільки в умовах лікарні.

Загальні тактичні принципи

1. Застосування засобів фізичного обмеження треба сприймати як терапевтичне втручання — це повинно допомогти хворому відновити самоконтроль.

2. Слід старанно проаналізувати покази і здійснити спробу діалогу з пацієнтом; необхідно спробувати вплинути на його почуття відповідальності. Дуже часто пацієнт пасивно погоджується з необхідністю госпіталізації, і використання фізичного обмеження непотрібне. Кожен пацієнт повинен отримати шанс добровільно позбутись агресивних дій і дати згоду на ізоляцію в безпечному приміщенні до моменту закінчення агресивних потягів. Однак, у випадку вираженої відсутності бажання співпраці пацієнта, не слід дуже довго зволікати із застосуванням фізичного обмеження.

3. Не слід недооцінювати фізичних можливостей збудженого пацієнта. Потрібно залучити ≥5 осіб — існує правило «одна особа — одна кінцівка» — одна особа відповідає за знерухомлення однієї кінцівки, а п’ята особа охороняє голову пацієнта. Бригадою повинна керувати одна особа. Слід відібрати у хворого небезпечні предмети.

4. Дії осіб, що виконують знерухомлення, повинні бути спокійними, розважливими і забезпечувати повагу до пацієнта.

5. Виконання команд повинно бути рішучим і зробленим у такий спосіб, щоби пацієнт розумів, що він має можливість самостійного контролю і відповідальності за власні дії, але, що персонал може безпечно стримати і заблокувати кожен намір агресивних дій.

Знерухомлення за допомогою вгамівних засобів

1. Потрібно коротко пояснити пацієнту, чому застовуються спеціальні засоби, запропонувати йому співпрацювати, після чого, у разі відмови, приступити до знерухомлення без подальших дискусій.

2. За сигналом кожна з осіб захоплює одну кінцівку пацієнта і кладуть його на підлогу; п’ята особа фіксує голову. Після перенесення на ліжко, у лежачому положенні на кінцівки пацієнта накладаються паси і їх прикріплюють до жорстких частин нош або до конструкції ліжка. Нижні кінцівки пацієнта повинні бути розведені, одна рука знерухомлена збоку, а друга — за головою пацієнта (таке положення дає можливість перевернути пацієнта на бік). Голова повинна бути дещо припіднята, щоб зменшити ризик аспірації та з метою зменшення відчуття дискомфорту пацієнта.

3. Після знерухомлення пацієнта слід спробувати встановити терапевтичний контакт з ним та негайно розпочати фармакологічне лікування.

4. Контроль стану знерухомленого пацієнта : медсестра контролює фізичний стан не рідше, ніж кожні 15 хв, аналогічно під час сну пацієнта, і одразу занотовує у відповідній карті. Контролюють також, чи паси, захвати, простирадла і гамівна сорочка не одягнені занадто легко чи занадто сильно. Необхідним є короткотривале звільнення пацієнта від знерухомлення з метою зміни його положення або відправлення фізіологічних і гігієнічних потреб, не рідше, ніж кожні 4 год. У випадку загрози для здоров’я чи життя особи із психічними розладами, яка є знерухомленою або ізольованою, медсестра зобов’язана відразу повідомити про це лікаря, а якщо дана установа не має у штаті лікаря — медсестра повідомляє систему швидкої медичної допомоги.

5. Зняття пасів: можна знімати з інтервалом у 5 хв, два останні знімають одночасно — не можна залишати пацієнта зі знерухомленою однією кінцівкою.