Встановлення факту смерті

1. Традиційні критерії встановлення факту смерті та причини можливих помилок:

1) зупинка кровообігу — відсутність пульсу на магістральних артеріях (сонні артерії) та серцевих тонів при аускультації впродовж ≥2 хв — труднощі при визначенні пульсу можуть бути викликані, між іншим, вираженим атеросклерозом дуги аорти та її відгалужень, наявність стентів у шийних артеріях; якщо визначення пульсу або аускультація серця проводяться занадто швидко, то обстежуючи пульс, можна не зауважити збережену діяльність серця у хворих з синдромом МАС.

2) зупинка дихання — дуже короткий час спостереження за диханням у випадку нерегулярного і сповільненого дихання на тлі ацидозу, отруєння ліками чи наркотиками, запалення, пухлин чи набряку мозку (увага: спастичні рухи м’язів шиї і грудної клітки можуть імітувати дихання навіть впродовж кільканадцяти хвилин після зупинки кровообігу, наслідком чого може бути запізнення з необхідною реанімацією); 

3) широкі зіниці, які не реагують на світло — відсутність реакції зіниць на світло може бути наслідком травми райдужної оболонки, захворювань сітківки чи зорового нерву, або застосування ЛЗ, які розширюють зіниці; треба пам’ятати, що хворий може мати очний протез.

Симптоми 2 і 3 з’являються впродовж декількох хвилин після зупинки кровообігу. Смерть слід діагностувати лише після одночасного виявлення усіх вищевказаних симптомів.

2. Підтвердження факту смерті переохолодженої людини: смерть можна констатувати, якщо з’являються вірогідні ознаки смерті: охолодження, трупні плями, трупне задубіння, розкладання тіла. При виявленні переохолодженої людини з відсутньою серцевою діяльністю, слід розпочати реанімацію і продовжувати її з одночасним зігріванням тіла. Лише відсутність ефекту від реанімаційних заходів, після нормалізації температури тіла, дозволяє стверджувати факт смерті. За трупні плями можна помилково прийняти застійні плями, які виникають у хворих з тривалою застійною серцевою недостатністю (застійні плями зникають при натисканні на них).

3. Виконання ЕКГ або спостереження за кардіомонітором полегшують і підтверджують діагностику зупинки серцевої діяльності, за умови дотримання відповідних технічних умов: відповідного під’єднання електродів, правильного налаштування і перевірки запису в декількох відведеннях. Слід пам’ятати: 

1) електрична діяльність серця може утримуватись без скоротливої діяльності впродовж кількох десятків хвилин після зупинки кровообігу;

2) померлий може мати імплантований стимулятор серця, який підтримує електричну активність.

4. Критерії смерті мозку: використовуються в у випадках, коли процес помирання триває довго і має чіткий дисоційований характер, що на практиці відноситься до хворих, які знаходяться на штучній вентиляції легень. Смерть стовбуру мозку можна запідозрити, якщо:

1) у хворого, який знаходиться у комі, без спонтанної дихальної активності (штучна вентиляція), при відомих причинах коми, з’явилося первинне чи вторинне ушкодження мозку, яке є незворотнім через вичерпання терапевтичних можливостей і часу;

2) виключено отруєння і вплив фармакологічних засобів (наркотиків, снодійних ЛЗ, заспокійливих, нейролептиків, міорелаксантів і та ін.), гіпотермії (температура поверхні тіла ≤35 °C; температуру, вище зазначеного порогу, слід утримувати впродовж усього періоду діагностики смерті мозку), метаболічні і ендокринні порушення (напр., діабетична кома, гіпоглікемія), вік <7 днів. 

Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження нормативно-правових документів з питань трансплантації»в ід 25 вересня 2000 № 226 була затверджена «Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку». Згідно Інструкції щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку, смерть мозку — це повне та незворотне припинення всіх його функцій, які реєструються при серці, що працює, та примусовій вентиляції легенів. Смерть мозку прирівнюється до смерті людини. Рішучим для констатації смерті мозку є поєднання факту припинення функцій всього головного мозку з доказом незворотності цього припинення. Право на встановлення діагнозу смерті мозку дає наявність точної інформації щодо причин і механізмів цього стану. Діагноз смерті мозку може бути встановлений тільки на підставі клінічних критеріїв або на підставі клінічних критеріїв, доповнених підтверджувальними тестами, консиліумом лікарів, що має у складі анестезіолога з досвідом роботи у відділенні інтенсивної терапії не менше, ніж 5 років. Для проведення спеціальних досліджень до складу консиліуму входять інші фахівці з досвідом роботи за фахом не менше, ніж 5 років, у т. ч. й запрошені з інших закладів на консультативній основі. Затвердження складу консиліуму проводиться завідуючим відділення інтенсивної терапії, де перебуває хворий, а за його відсутності — відповідальним черговим лікарем закладу. До складу консиліуму не можуть входити фахівці, що беруть участь у взятті та трансплантації органів.

Основними документами, які складає консиліум, є:

1) Протокол встановлення смерті мозку, який підписується всіма лікарями, які брали участь у консиліумі;

2) Акт констатації смерті людини на підставі смерті мозку.

Важливим є положення, згідно якого відповідальність за діагноз смерті людини на підставі смерті мозку покладається на лікарів, які встановлюють смерть мозку, того лікарняного закладу, де помер хворий. Тобто, фахівці, запрошені з інших закладів на консультативній основі, відповідальність за діагноз смерті людини на підставі смерті мозку не несуть.