Встановлення факту смерті

1. Традиційні критерії встановлення факту смерті та причини можливих помилок:

1) зупинка кровообігу — відсутність пульсу на магістральних артеріях (сонні артерії) та серцевих тонів при аускультації впродовж ≥2 хв — труднощі при визначенні пульсу можуть бути викликані, між іншим, вираженим атеросклерозом дуги аорти та її відгалужень, наявність стентів у шийних артеріях; якщо визначення пульсу або аускультація серця проводяться занадто швидко, то обстежуючи пульс, можна не зауважити збережену діяльність серця у хворих з синдромом МАС.

2) зупинка дихання — дуже короткий час спостереження за диханням у випадку нерегулярного і сповільненого дихання на тлі ацидозу, отруєння ліками чи наркотиками, запалення, пухлин чи набряку мозку (увага: спастичні рухи м’язів шиї і грудної клітки можуть імітувати дихання навіть впродовж кільканадцяти хвилин після зупинки кровообігу, наслідком чого може бути запізнення з необхідною реанімацією); 

3) широкі зіниці, які не реагують на світло — відсутність реакції зіниць на світло може бути наслідком травми райдужної оболонки, захворювань сітківки чи зорового нерву, або застосування ЛЗ, які розширюють зіниці; треба пам’ятати, що хворий може мати очний протез.

Симптоми 2 і 3 з’являються впродовж декількох хвилин після зупинки кровообігу. Смерть слід діагностувати лише після одночасного виявлення усіх вищевказаних симптомів.

2. Підтвердження факту смерті переохолодженої людини: смерть можна констатувати, якщо з’являються вірогідні ознаки смерті: охолодження, трупні плями, трупне задубіння, розкладання тіла. При виявленні переохолодженої людини з відсутньою серцевою діяльністю, слід розпочати реанімацію і продовжувати її з одночасним зігріванням тіла. Лише відсутність ефекту від реанімаційних заходів, після нормалізації температури тіла, дозволяє стверджувати факт смерті. За трупні плями можна помилково прийняти застійні плями, які виникають у хворих з тривалою застійною серцевою недостатністю (застійні плями зникають при натисканні на них).

3. Виконання ЕКГ або спостереження за кардіомонітором полегшують і підтверджують діагностику зупинки серцевої діяльності, за умови дотримання відповідних технічних умов: відповідного під’єднання електродів, правильного налаштування і перевірки запису в декількох відведеннях. Слід пам’ятати: 

1) електрична діяльність серця може утримуватись без скоротливої діяльності впродовж кількох десятків хвилин після зупинки кровообігу;

2) померлий може мати імплантований стимулятор серця, який підтримує електричну активність.

4. Критерії смерті мозку: використовуються в у випадках, коли процес помирання триває довго і має чіткий дисоційований характер, що на практиці відноситься до хворих, які знаходяться на штучній вентиляції легень. Смерть стовбуру мозку можна запідозрити, якщо:

1) у хворого, який знаходиться у комі, без спонтанної дихальної активності (штучна вентиляція), при відомих причинах коми, з’явилося первинне чи вторинне ушкодження мозку, яке є незворотнім через вичерпання терапевтичних можливостей і часу;

2) виключено отруєння і вплив фармакологічних засобів (наркотиків, снодійних ЛЗ, заспокійливих, нейролептиків, міорелаксантів і та ін.), гіпотермії (температура поверхні тіла ≤35 °C; температуру, вище зазначеного порогу, слід утримувати впродовж усього періоду діагностики смерті мозку), метаболічні і ендокринні порушення (напр., діабетична кома, гіпоглікемія), вік <7 днів. 

Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження нормативно-правових документів з питань трансплантації»в ід 25 вересня 2000 № 226 була затверджена «Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку». Згідно Інструкції щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку, смерть мозку — це повне та незворотне припинення всіх його функцій, які реєструються при серці, що працює, та примусовій вентиляції легенів. Смерть мозку прирівнюється до смерті людини. Рішучим для констатації смерті мозку є поєднання факту припинення функцій всього головного мозку з доказом незворотності цього припинення. Право на встановлення діагнозу смерті мозку дає наявність точної інформації щодо причин і механізмів цього стану. Діагноз смерті мозку може бути встановлений тільки на підставі клінічних критеріїв або на підставі клінічних критеріїв, доповнених підтверджувальними тестами, консиліумом лікарів, що має у складі анестезіолога з досвідом роботи у відділенні інтенсивної терапії не менше, ніж 5 років. Для проведення спеціальних досліджень до складу консиліуму входять інші фахівці з досвідом роботи за фахом не менше, ніж 5 років, у т. ч. й запрошені з інших закладів на консультативній основі. Затвердження складу консиліуму проводиться завідуючим відділення інтенсивної терапії, де перебуває хворий, а за його відсутності — відповідальним черговим лікарем закладу. До складу консиліуму не можуть входити фахівці, що беруть участь у взятті та трансплантації органів.

Основними документами, які складає консиліум, є:

1) Протокол встановлення смерті мозку, який підписується всіма лікарями, які брали участь у консиліумі;

2) Акт констатації смерті людини на підставі смерті мозку.

Важливим є положення, згідно якого відповідальність за діагноз смерті людини на підставі смерті мозку покладається на лікарів, які встановлюють смерть мозку, того лікарняного закладу, де помер хворий. Тобто, фахівці, запрошені з інших закладів на консультативній основі, відповідальність за діагноз смерті людини на підставі смерті мозку не несуть.

Користуючись цією сторінкою МП Ви погоджуєтесь використовувати файли cookie відповідно до Ваших поточних налаштувань браузера, а також згідно з нашою політикою щодо файлів cookie