Порушення фонації

1. Функціональна дисфонія

1) гіпертонусна дисфонія — внаслідок перенапруження голосу, частих ларингітів (жорсткий та охриплий голос); ускладнення — в т. ч. вузлики голосових складок (так звані «вузлики співаків»);

2) гіпотонусна дисфонія — внаслідок ослаблення або перенапруження голосу (матовий, захриплий голос);

3) психогенна афонія — відсутність голосу при збереженні дзвінкого кашлю та сміху, супутні психосоматичні розлади;

4) індукована обтурація гортані — патологічний, перехідний та зворотній стеноз гортані у відповідь на зовнішні фактори, найчастіше фізичні навантаження; проявляється інспіраційною задишкою, як правило, найбільшою на піку навантаження (на відміну від бронхоспазму, індукованого фізичним навантаженням, симптоми якого зазвичай наростають до 20 хв після закінчення фізичних вправ); часто неправильно діагностується астма.

Лікування: спеціалізоване фоніатричне; уникнення подразнюючих факторів, зменшення голосового навантаження, дихальні вправи, інколи психотерапія.

2. Органічна дисфонія

Причини: анатомічні порушення та вади розвитку, вузлики голосових складок, поліпи голосових складок, пухлини, кісти, гранульоми (постінтубаційні або при гастроезофагальній рефлюксній хворобі), контактні виразки, травми, пошкодження голосових складок центрального (напр. ураження рухового ядра блукаючого нерву [співіснують дисфагія та поперхування], хвороба Паркінсона) та периферичного (найчастіше при пошкодженнях поворотного гортанного нерву під час операцій на щитовидній залозі, при пухлинах середостіння чи бронхів, аневризмі аорти або післязапальні зміни) генезу.

Симптоми: афонія або захриплість, зміна якості голосу, для фонації потрібно докласти зусиль.

Діагностика: на основі ларингоскопії та стробоскопії (порушення вібрації та змикання голосових складок).

Консервативне лікування рідко дає позитивний ефект; рекомендується мікрохірургічне втручання та логопедична реабілітація.