Порушення фонації

1. Функціональна дисфонія:

1) гіперфункціональна дисфонія — в осіб з гіпертонусом м’язів, які беруть участь у фонації, напр., внаслідок перенапруження голосу та частих ларингітів (шорсткий та охриплий голос); ускладнення — гіперемія голосових складок, вестибулярно-складковий голос (стогнучий, скрипучий), вузлики голосових складок (т. зв. «вузлики співаків»), може спостерігатися біль гортані, сухість слизової оболонки глотки і гортані;

2) гіпофункціональна дисфонія — в осіб зі зниженим тонусом м’язів гортані під час фонації, зазвичай при кахексії, анемії, дефіцитах вітамінів, захворюваннях ендокринної системи (матовий, захриплий голос), може супроводжуватися прискореним диханням при розмові та нездатністю говорити протягом тривалого часу;

3) змішана дисфонія:

а) психогенна афонія — набагато частіше у жінок; відсутність голосу при збереженні дзвінкого кашлю та сміху, супутні психосоматичні розлади;

б) індукована обструкція гортані — патологічний, перехідний та оборотний стеноз гортані у відповідь на зовнішні фактори, найчастіше фізичні навантаження, а також хімічні речовини, інтенсивні запахи, холодне повітря, стрес та, можливо, гастроезофагеальний рефлюкс; проявляється інспіраторною задишкою, як правило, максимальною на піку навантаження (на відміну від бронхоспазму, індукованого фізичним навантаженням, симптоми якого зазвичай наростають до 20 хв після закінчення фізичного навантаження); часто хибно діагностується бронхіальна астма (у 30 % хворих на тяжку астму підтверджують індуковану обструкцію гортані).

Діагностика: анамнестичні дані та результати допоміжних досліджень (ларингоскопічного, стробоскопічного, візуалізаційних, за необхідності — інших). При підозрі на дисфункцію голосових складок → риноларингоскопія та спірометрія (включаючи сплощення кривої вдиху). Діагностика індукованої обструкції гортані: дані анамнезу та пряма ларингоскопія (здебільшого під час проби з фізичним навантаженням).

Лікування: уникнення подразнюючих факторів (напр., сигаретного диму і алкоголю), гігієна та реабілітація голосу (техніка дихання та голосової емісії), спеціалізоване ларингологічне і фоніатричне лікування, зволоження повітря в приміщеннях, іноді глюкокортикостероїди або психотерапія.

2. Органічна дисфонія

Причини: анатомічні порушення та вади розвитку, вузлики голосових складок, поліпи голосових складок, пухлини, кісти, гранульоми (постінтубаційні або при гастроезофагальній рефлюксній хворобі), контактні виразки, травми, пошкодження голосових складок центрального (напр., ураження рухового ядра блукаючого нерва [співіснують дисфагія та поперхування], хвороба Паркінсона) та периферичного генезу (найчастіше при пошкодженнях поворотного гортанного нерва під час операцій на щитоподібній залозі, при пухлинах середостіння чи бронхів, аневризмі аорти або післязапальні зміни).

Симптоми: афонія або захриплість, зміна якості голосу, для фонації потрібно докласти зусиль.

Діагностика: на основі ларингоскопії та стробоскопії (порушення вібрації та змикання голосових складок), а також візуалізаційних досліджень.

Консервативне лікування рідко дає позитивний ефект; рекомендують мікрохірургічне втручання та логопедичну реабілітацію.