Синдром Лінча

Синдром Лінча (синонім, спадковий неполіпозний колоректальний рак; hereditary non­‑polyposis colorectal cancer — HNPCC) є найбільш поширеною причиною генетично обумовленого колоректального раку; аутосомно-домінантний тип успадкування; спричинений мутацією одного з генів MMR (що призводить до нестабільності мікросателітів) або гена EPCAM. Колоректальний рак при синдромі Лінча зазвичай розвивається в правій частині товстої кишки (ризик його виникнення 30–70 %). Крім того, підвищується ризик розвитку раку ендометрію, яєчника, шлунка, тонкої кишки (3–5 %), підшлункової залози, сечовидільної системи, головного мозку та шкіри. Тютюнокуріння, ожиріння і вживання алкоголю збільшують ризик розвитку аденом і колоректального раку у носіїв мутації генів, а фізична активність його знижує.

Діагноз вимагає підтвердження мутації — генетичні дослідження слід проводити у дорослих родичів хворого з діагностованим синдромом Лінча та в осіб, які відповідають клінічним критеріям підозри на цей синдром (тобто амстердамським критеріям II: ≥3-х родичів з гістологічно підтвердженим колоректальним раком або іншим новоутворенням, що входить до складу синдрому Лінча [включаючи 1-го родича зі спорідненістю I ступеня щодо 2-х інших]; рак, що спостерігається в ≥2-х поколіннях; ≥1 захворювання у віці <50 років; виключення синдрому сімейного поліпозу).

Лікування: виникнення колоректального раку є показанням до тотальної колектомії (підвищений ризик метахронного раку) з анастомозуванням клубової кишки до прямої кишки та щорічним ендоскопічним дослідженням прямої кишки. У разі генералізації колоректального раку з мікросателітною нестабільністю (характерна ознака синдрому Лінча) може бути використана імунотерапія (ніволумаб, пембролізумаб).

Диспансерне спостереження: в осіб із підтвердженою мутацією — колоноскопія кожні 2 роки (або відразу при появі симптомів; у носіїв одної з мутацій дослідження можна виконувати кожні 5 років), починаючи з віку 25 або 35 років (залежно від виявленої мутації); регулярне гастроскопічне спостереження не рекомендується (можна розглянути проведення гастроскопії кожні 1–3 роки, якщо у членів сім’ї спостерігався рак шлунка), проведіть неінвазивні тести на інфікування H. pylori, виконайте ерадикацію, якщо інфекція підтверджена; у жінок від віку 30–35 років щорічна оцінка концентрації СА 125 у сироватці, гінекологічний огляд із трансвагінальним УЗД репродуктивного органу та біопсією слизової оболонки матки (в рамках профілактики раку слід розглянути показання до видалення матки з яєчниками у жінок віком >40 років із підтвердженою мутацією, які не планують вагітність). 

Повідомте носія гена з мутацією, що прийом ацетилсаліцилової кислоти в дозі 75–100 мг/добу, швидше за все, знижує ризик розвитку колоректального раку.