Синдром солітарної виразки прямої кишки

Досить рідкісне захворювання прямої кишки, переважно виявляється у молодих осіб. Відсутність координації відповідальних за дефекацію м'язів та надмірне напруження м'язів тазового дна і анальних сфінктерів (диссинергічна дефекація) можуть призвести до гіпертрофії м'язового шару прямої кишки, погіршення її кровопостачання і, як результат, до виникнення ішемічних змін із виразкою. Ушкодження найчастіше розміщені на передній стінці прямої кишки, 3–10 см від зубчастої лінії. Незважаючи на термін, виразка (причому не обов’язково солітарна) присутня лише у ≈40 % випадків; може проявлятись від сплощеної гіперемованої слизової оболонки до випуклого поліпоподібного утворення включно.

Симптоми: кровотеча з ануса, наявність слизу в калі, біль в анальній ділянці чи внизу живота, порушення акту дефекації, відчуття неповного випорожнення, тривалий закреп, а також випадіння слизової оболонки ануса.

Діагностика: ендоскопія дає можливість виявити зміни і провести забір біоптатів (зокрема з незміненої слизової оболонки товстого кишківника з метою виключення запального захворювання). При гістологічному дослідженні виявляється фіброз власної пластинки слизової оболонки прямої кишки, гіпертрофія волокон м'язової оболонки з їх характерним проникненням в зону крипт, що призводить до порушення їх структури. Додаткові дослідження (перед запланованим оперативним втручанням): дефекографія, аноректальна манометрія, електроміографія. Диференційна діагностика: неспецифічні коліти, ішемічний коліт, рак товстого кишківника.

Лікування:

1) врегулювання ритму випорожнень (дієта з високим вмістом клітковини, біхевіоральна терапія, що включає тренінг дефекації із використанням біологічного зворотного зв'язку), припинення травмування прямої кишки пальцем чи іншими предметами, а також обговорення супутніх психологічних факторів, якщо вони є;

2) місцево препарат сукральфату (веде до загоєння виразки у частини хворих);

3) ефективність як протизапальної терапії клізмами з ГК чи аміносаліцилатами, так ілікування проносними ЛЗ не була однозначно підтверджена; у хворих з випаданням прямої кишки, а також, якщо консервативне лікування не приносить клінічного покращення, а прояви значно погіршують якість життя хворого, зважте доцільність оперативного лікування (висічення виразки, лікування випадіння прямої кишки, резекція прямої кишки і колостомія).