Синдром солітарної виразки прямої кишки

Досить рідкісне захворювання прямої кишки, переважно виявляється у молодих осіб. Відсутність координації відповідальних за дефекацію м’язів та надмірне напруження м’язів тазового дна і анальних сфінктерів (диссинергічна дефекація) можуть призвести до гіпертрофії м’язового шару прямої кишки, погіршення її кровопостачання і, як результат, до виникнення ішемічних змін із виразкою. Ушкодження найчастіше розміщені на передній стінці прямої кишки, 3–10 см від зубчастої лінії. Незважаючи на термін, виразка (причому не обов’язково солітарна) присутня лише у ≈40 % випадків; може проявлятись від сплощеної гіперемованої слизової оболонки до випуклого поліпоподібного утворення включно.

Симптоми: кровотеча з ануса, наявність слизу в калі, хронічний закреп або часте випорожнення невеликим об’ємом, відчуття неповного випорожнення, біль в анальній ділянці чи внизу живота, випадіння слизової оболонки ануса. У ≈30 % хворих перебіг безсимптомний.

Діагностика: ендоскопія дає можливість виявити зміни і провести забір біоптатів (зокрема з незміненої слизової оболонки товстого кишківника з метою виключення запального захворювання). При гістологічному дослідженні виявляється фіброз власної пластинки слизової оболонки прямої кишки, гіпертрофія волокон м’язової оболонки з їх характерним проникненням в зону крипт, що призводить до порушення їх структури. Додаткові дослідження (перед запланованим оперативним втручанням): дефекографія, манометрія відхідника і прямої кишки, електроміографія, ендосонографія (дозволяє виявити збільшену товщину внутрішнього анального сфінктера). Диференційна діагностика: неспецифічні коліти, ішемічний коліт, рак товстого кишківника.

Лікування:

1) консервативне — врегулювання ритму випорожнень (дієта з високим вмістом клітковини, проносні засоби для збільшення об’єму калу, біхевіоральна терапія, що включає тренінг дефекації із використанням біологічного зворотного зв’язку), уникнення механічних травмувань прямої кишки, а також обговорення супутніх психологічних факторів, якщо вони є; клізми з ГК, аміносаліцилатами або сукральфатом вони полегшують симптоми, але їх ефективність не була однозначно підтверджена;

2) хірургічне — висічення виразки, лікування випадання прямої кишки, резекція прямої кишки та колостомія — у хворих з випаданням прямої кишки та коли консервативне лікування не приносить клінічного поліпшення.