Механічна кишкова непрохідність

ЕТІОПАТОГЕНЕЗ

Странгуляційна кишкова непрохідність може бути спричинена защемленням грижі у своїх воротах або спайками очеревини. Зазвичай розвивається у тонкому кишківнику або рухомій частині товстого кишківника, тобто сигмоподібній кишці. Може розвинутись некроз стінки кишківника внаслідок зростання тиску в замкнутій з двох сторін петлі, що загрожує перитонітом і сепсисом. Важливу роль відіграє також первинна ішемія кишківника внаслідок стиснення його брижі.

Обтураційна кишкова непрохідність найчастіше спричинена новоутворенням товстого кишківника, рідше — жовчним конкрементом, що виходить з холецисто-дуоденальної нориці, або паразитами, у рідкісних випадках — пухлиною тонкого кишківника. Калові маси також можуть утруднювати пасаж по кишковій трубці та інколи спричиняти симптоми, що нагадують механічну непрохідність.

КЛІНІЧНА КАРТИНА

1. Суб'єктивні симптоми: характерна тріада симптомів непрохідності ШКТ →вище; біль посилюється і слабшає хвилеподібно, з часом може стати постійним.

2. Об'єктивні симптоми: вислуховуються високі перистальтичні шуми з металічним відтінком, особливо у період посилення болю; у пізній фазі хвороби, внаслідок виснаження кишківника, перерви між періодами посиленої перистальтики можуть бути довшими. Наростаюче накопичення шлункового вмісту і прогресуючі симптоми зневоднення і гіповолемії. Швидке погіршення загального стану може свідчити про некроз кишківника.

ДІАГНОСТИКА

Найсуттєвішим є якнайшвидше встановлення показань до операції у випадку странгуляційної кишкової непрохідності та ішемії стінки кишківника. На вірний діагноз може наштовхнути обстеження пахвин (грижі), наявність рубців після перенесених операцій (очеревинні спайки) і чергування закрепу із проносом в анамнезі та прогресуючі труднощі з випорожненням і відходженням газів (рак товстого кишківника). Ректальним пальцевим обстеженням можна виявити новоутворення анального отвору або прямої кишки чи калові маси.

Допоміжні дослідження

1. Загальний аналіз периферичної крові: наростаючий пропорційно до ступеня зневоднення гематокрит і збільшення кількості еритроцитів; у випадку некрозу кишківника — раптове підвищення кількості лейкоцитів.

2. Біохімічний аналіз крові: необхідно визначити рівень натрію і калію, показники функції нирок і газовий склад артеріальної крові, оскільки наслідком непрохідності можуть бути водно-електролітні порушення, ниркова недостатність та ацидоз.

3. Візуалізаційнi дослідження

1) оглядова РГ черевної порожнини в позиції стоячи чи лежачи на боці (тяжкохворі) за допомогою бічних рентгенівських променів може виявляти рівні рідини в роздутих петлях кишківника (рис. 4.29-3) — сповільнення проходження кишкового вмісту спричиняє розділення рідкої фракції від газоподібної;

2) КТ черевної порожнини може виявити ймовірну причину та рівень непрохідності.

Рисунок 3. Оглядова РГ черевної порожнини у вертикальній позиції. Візуалізуються роздуті петлі тонкого кишківника з рівнями рідини.

4. Ендоскопічне дослідження товстого кишківника: може візуалізувати рівень непрохідності. Якщо непрохідність неповна, інколи можна ввести кінцеву частину ендоскопа вище і провести декомпресію, що повинно полегшити підготовку хворого до остаточної хірургічної операції. Рішення про таку тактику приймає хірург.

ЛІКУВАННЯ

Завжди необхідна негайна консультація хірурга, оскільки механічна кишкова непрохідність, як правило, вимагає хірургічного лікування. Питання терміновості хірургічного втручання повинен вирішувати хірург. Необхідною буває підготовка пацієнта до операції, передусім компенсація гіповолемії і відсмоктування шлункового вмісту. Зважаючи на можливу необхідність розтинання ШКТ, перед операцією призначають в/в антибіотик.