Дефект Делафуа

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ

Судинний дефект, що зустрічається рідко (причина 1–2 % випадків гострої кровотечі із верхнього відділу ШКТ), при якому артеріола підслизового шару із звивистим ходом та у 10 разів ширшим (ніж звичайно) діаметром (1–3 мм) закінчується близько поверхні слизової оболонки. Вважається, що такий дефект може бути вродженим.

КЛІНІЧНА КАРТИНА

Масивна кровотеча із верхнього відділу ШКТ (блювання кров’янистим вмістом, дьогтеподібні випорожнення), яка іноді є загрозливою для життя.

ДІАГНОСТИКА

Під час гастроскопії виявляють червоно-буру випуклість над незміненою слизовою оболонкою (видима судина) із дрібною ерозією, але без виразки, іноді візуалізується активна кровотеча або зафіксований тромб. Найчастіше зміна локалізується у проксимальній частині шлунка, 5–10 см нижче стравохідно-шлункового з’єднання та на малій кривизні. Також може бути розташована у дистальній частині шлунка, а в 1/3 випадків в інших відділах ШКТ: дванадцятипалій кишці (14–18 %), товстому кишківнику (5–10 %) та порожній кишці (1–2 %). Виявлення зміни, що не кровоточить, буває складним через її малі розміри; придатною може виявитись ангіографія або ендосонографія.

ЛІКУВАННЯ

Переважно ендоскопічне лікування із використанням ін’єкційних (адреналін, етанол, ціаноакрилатні клеї), термічних (аргон-плазмова коагуляція, електрокоагуляція, тепловий зонд) та механічних (гемостатичні кліпси, гумові кільця) методів, найкраще у поєднанні; ефективність складає 70–94 %.