Дивертикули стравоходу

Дивертикул стравоходу — це випинання його стінки назовні. Дивертикули можуть утворюватись внаслідок випихання стінки стравоходу (через вторинне до порушень моторики стравоходу підвищення внутрішньостравохідного тиску, що діє на місце зі зниженим опором у стінці стравоходу) або через розтягування ззовні (напр., за рахунок післязапальних рубців у сусідніх органах). Вони можуть бути справжніми дивертикулами (коли випинається вся стінка стравоходу) або псевдодивертикулами (коли стінка дивертикулу складається тільки зі слизової і підслизової оболонки). Глотково-стравохідний дивертикул (Ценкера) — це випинання слизової і підслизової оболонки в проміжки між поперечними (персне-глотковий м’яз) і косими (щитоглотковий м’яз) волокнами нижнього глоткового сфінктера горла, у результаті порушення функції перстне-глоткового м’яза. Дивертикули середньої частини стравоходу виникають внаслідок одночасних спазмів циркулярних м’язів стравоходу, в основному в його частині, яка збудована з гладких м’язів. Значне підвищення внутрішньостравохідного тиску при одночасних спазмах випихає слизову оболонку стравоходу крізь м’язовий шар, утворюючи дивертикул. Дивертикули у наддіафрагмальній частині стравоходу здебільшого пов’язані з порушенням моторики — дифузним спазмом стравоходу та ахалазією (перераховані захворювання необхідно виключити у разі діагностування дивертикулів у такій локалізації).

Симптоми: малі дивертикули є безсимптомними; великі дивертикули викликають дисфагію, відчуття булькотіння під час ковтання та регургітацію харчових мас до глотки, що загрожує поперхуванням і аспірацією харчових мас до трахеї та розвитком аспіраційної пневмонії; також може виникати перфорація дивертикулу з подальшим розвитком медіастиніту. У результаті застою їжі у дивертикулі та її ферментації може з’являтися неприємний запах з рота. При значному наповненні дивертикулу Ценкера його можна пропальпувати зліва від гортані.

Діагностика: РГ стравоходу з контрастуванням. Ендоскопічне дослідження не є обов’язковим для постановки діагнозу, але показане для того, щоб виключити новоутворення (слід проводити з дотриманням особливої обережності, зважаючи на можливість перфорації стравоходу після випадкового введення ендоскопу в просвіт дивертикулу). Дивертикул Ценкера може бути виявлений випадково під час УЗД щитоподібної залози. При дивертикулах, пов’язаних з порушеннями моторики стравоходу, езофагеальна манометрія високої роздільної здатності може допомогти у виборі методики та обсягу інвазивного лікування.

Лікування: симптомний дивертикул Ценкера вимагає хірургічного лікування — розтину персне-глоткового м’яза (міотомія) з фіксацією дивертикулу догори дном (дивертикулопексія) або видаленням дивертикулу (дивертикулектомія); альтернативними є ендоскопічні методики — ендоскопічна дивертикулотомія та пероральна ендоскопічна міотомія (Z­‑POEM). Симптомні дивертикули в середній і нижній частині стравоходу лікують ендоскопічно або хірургічно.

Ускладнення: аспірація харчовим вмістом, що накопичується в дивертикулі, з розвитком аспіраційної пневмонії, перфорація дивертикулу з подальшим медіастінітом, нориця між дивертикулом і трахеєю, запалення, виразка або кровотеча з дивертикулу (зазвичай через накопичення в ньому ЛЗ).