Дивертикули стравоходу

Дивертикул стравоходу — це випинання його стінки назовні. Дивертикули можуть утворюватись внаслідок спонтанного випинання стінки стравоходу або внаслідок розтягування ззовні (напр., за рахунок післязапальних рубців у сусідніх органах). Глотково-стравохідний дивертикул (Ценкера) виникає внаслідок випинання ослабленої задньої стінки горла та стравоходу в ділянці його верхнього сфінктера, у результаті порушення функції перстне-глоткового м'яза. Дивертикули середньої частини стравоходу виникають внаслідок одночасних спазмів циркулярних м'язів стравоходу, в основному в його частині, яка збудована з гладких м'язів. Значне підвищення внутрішньостравохідного тиску при одночасних спазмах випихає слизову оболонку стравоходу крізь м'язовий шар, утворюючи дивертикул. Дивертикули у наддіафрагмальній частині стравоходу пов'язані з порушенням моторики — дифузним спазмом стравоходу та ахалазією.

Симптоми: малі дивертикули є безсимптомними; великі дивертикули викликають наростаючі труднощі при проковтуванні твердої та рідкої їжі, відчуття булькотіння під час ковтання та регургітацію харчових мас до глотки, що загрожує поперхуванням і аспірацією харчових мас до трахеї та розвитком аспіраційної пневмонії; також може виникати перфорація дивертикулу з подальшим розвитком медіастиніту. У результаті застою їжі у дивертикулі та її ферментації може з'являтися неприємний запах з рота. При значному наповненні дивертикулу Ценкера його можна пропальпувати зліва від гортані.

Діагностика: РГ стравоходу з контрастуванням. Ендоскопічне дослідження слід проводити з дотриманням особливої обережності, зважаючи на можливість перфорації стравоходу після випадкового введення ендоскопу в просвіт дивертикулу.

Лікування: симптоматичний дивертикул Ценкера вимагає хірургічного лікування — розтину перстне-глоткового м'яза; альтернативними є ендоскопічні методики.