Введення шлункового зонда

Показання

Застій шлункового вмісту, кишкова непрохідність, підозра на кровотечу із верхніх відділів ШКТ, ентеральне харчування через шлунковий зонд, розширення і здуття шлунка (напр., після вентиляції самороздувним мішком типу Амбу з лицевою маскою).

Протипоказання

Стеноз, або розрив стравоходу або нещодавнє інвазивне лікування варикозного розширення вен стравоходу. У пацієнтів із серйозними ушкодженнями обличчя та/або переломом основи черепа залиште рішення про встановлення шлункового зонда фахівцеві з лікування цих ушкоджень. Будьте обережними і зверніться до хірурга, у разі недавно перенесеної операції на шлунку або стравоході. Не вводьте зонд через ніс, якщо носові ходи мають обмежену прохідність (найчастіше внаслідок викривлення носової перегородки).

Ускладнення

Введення зонда в трахею і бронх (зазвичай правий), подразнення глотки, гастрит. У випадку введення зонда через ніс також пошкодження слизової оболонки носа, носова кровотеча, запалення приносових пазух.

Підготовка пацієнта

Усвідомлена згода пацієнта. Положення: на спині або сидяче положення. Ви можете місцево застосувати гель або спрей з лідокаїном перед тим, як ввести зонд через ніс.

Обладнання

Шлунковий зонд (тонкий виключно для годування і введення деяких ліків; грубий для промивання шлунка →розд. 24.16 та декомпресії шлунка, особливо, у випадку шлунково-кишкової кровотечі і непрохідності ШКТ, але також може використовуватися для годування та введення ліків), гель із лідокаїном, шприц 60 мл (Жане), стетоскоп, лейкопластир, нестерильні рукавички.

Техніка

Відміряйте на зонді відстань від носу або від рота до мочки вуха, потім від вуха до шлунка так, щоб остатній отвір знаходився на рівні мечоподібного відростка (у дорослого пацієнта кардія шлунка знаходиться, зазвичай, ≈40 см від лінії зубів). Нанесіть на кінець зонда гель із лідокаїном. Вводьте зонд обережно через нижній носовий хід перпендикулярно до лицьової площини; у разі невдачі, спробуйте через другий носовий отвір. Якщо не вдається ввести зонд через ніс або це протипоказано → введіть його у глотку через рот (направляючи назад і вниз). Пацієнту в свідомості і співпрацюючому з лікарем, порекомендуйте пригнути голову до грудної клітки і ковтати. Введіть зонд на визначену глибину. Введіть через зонд 10–30 мл повітря зі шприца з одночасною аускультацією епігастральної ділянки — булькотіння вказує на правильне розташування зонда (поява кашлю, розладів дихання, зміна голосу, гіпоксії та потік повітря через зонд можуть свідчити про знаходження зонда в трахеї або бронху). Зафіксуйте зонд лейкопластиром до носа (назо-гастральний) або до кута рота (оро-гастральний) відповідно. Якщо зонд буде використовуватися для годування або введення ЛЗ, його положення має бути підтверджено РГ.

Після маніпуляції

Якщо зонд використовується для харчування пацієнта, контролюйте застій в шлунку в неінтубованих пацієнтів, особливо на початку годування. У випадку пацієнтів, яким проводиться інвазивна ШВЛ, пропонується відмовитись від контролю застою в шлунку (щоб уникнути необґрунтованогої призупинення годування), хоча його можна проводити, якщо ризик блювання та аспірації шлункового вмісту в дихальні шляхи високий. При застої в шлунку >500 мл/6 год відтермінуйте або призупиніть годування через шлунковий зонд. Під час годування через зонд припідніміть узголів’я ліжка пацієнта на ≥30°. Зонд, який не використовується, слід регулярно промивати чистою водою.