Спірометрична провокаційна проба

Дослідження проводять для оцінки реактивності дихальних шляхів. Якщо реактивність підвищена, звуження бронхів наступає швидше і є більш вираженим.

Хід дослідження і параметри, які визначаються

Спочатку проводять базисну спірометрію, після чого пацієнту за допомогою дозуючого струменевого інгалятора вводять речовину, здатну викликати бронхоспазм (найчастіше — гістамін або метилхолін), у поступово наростаючій концентрації. Оцінюють зміну ОФВ1, порівняно з базисним значенням. Суттєвим вважається зменшення ОФВ1 на 20 %, для цього значення визначають провокаційну концентрацію (PC20) або провокаційну дозу (PD20).

Протипокази

1. Абсолютні: ті ж самі, що і до базисної спірометрії, а також тяжкі обструктивні зміни за даними базисної спірометрії (ОФВ1 <1,2 л або <50 % належного значення для дорослих); інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу впродовж останніх 3 міс.

2. Відносні: ті ж самі, що і до базисної спірометрії, а також виражена гіперреактивність бронхів, виявлена під час проведення базисної спірометрії (напр., бронхоспазм, викликаний повторними форсованими видихами), помірна обструкція, інфекції дихальних шляхів впродовж останніх 4 тиж., неконтрольована артеріальна гіпертензія, вагітність, епілепсія, яка потребує фармакотерапії, терапія інгібіторами холінестерази (напр., з приводу міастенії).

Підготовка пацієнта

Така сама, як до бронходилятаційної проби, додатково перед проведенням проби з гістаміном відміняють антигістамінні препарати (залежно від тривалості їх дії).

Інтерпретація отриманих результатів

Шкала (згідно з рекомендаціями ATS — Американського торакального товариства) →табл. 25.4-1.