Синкопальний стан

лат., англ. syncope

Синкопе — це транзиторне знепритомнення, зумовлене зменшенням церебральної перфузії.

Найчастіші причини синкопальних станів — табл. I.B.1-3.

Кардіогенне синкопе починається раптово, а свідомість повертається швидко. На відміну від деяких видів епілепсії аура не виникає, пацієнт не має мимовільних сечовипускання та дефекації і відсутні судоми. Посилене серцебиття, відчуте перед синкопе, може вказувати на його аритмогенну причину  або на синусову тахікардію, що виникає під час вазовагального рефлексу. Часті, повторні короткочасні синкопе можуть виникати під час т. зв. нападів МАС (Морганьї-Адамса-Стокса) — розд. I.G.3.2. Після нападу МАС у пацієнта часто спостерігається почервоніле обличчя і прискорене серцебиття.

При гіпертрофічній кардіоміопатії синкопе зазвичай виникає внаслідок раптового переходу у вертикальне положення або довготривалого стояння, під час фізичного навантаження або одразу після нього.

Рецидивуючі синкопе, які спостерігаються з дитинства, можуть вказувати на звуження вихідного тракту лівого шлуночка. У випадку наявності у родичів хворого частих синкопальних станів або випадків раптової серцевої смерті можна запідозрити синдром подовженого QT або синдром Бругада. Діагностична і лікувальна тактика у хворих із синкопе — розділ I. W.