Дослідження перикардіальної рідини

Опис дослідженнявгору

Техніка пункції перикарда — розд. I.K.3.

Оцінка отриманої рідини включає:

1) характер рідини

2) біохімічні дослідження

а) питому вагу

б) рівень білка, глюкози, холестерину і тригліцеридів

в) ферменти (ЛДГ, аденозиндезаміназа [АДА])

г) пухлинні маркери (раково-ембріональний антиген (РЕА [CEA]), CYFRA 21-1, альфа-фетопротеїн, муцин-16 (CA 125) та інші)

д) газометричне дослідження

3) цитологічні дослідження

а) лейкоцити

б) гематокрит

в) пухлинні клітини

4) мікробіологічні дослідження

а) мікроскопічне дослідження

б) посіви для виявлення аеробних і анаеробних бактерій (при підозрі на бактеріальну інфекцію ≥3-разовий посів перикардіальної рідини і крові)

в) дослідження для виявлення туберкульозу: посіви, BACTEC, ПЛР

г) мікологічне дослідження

д) ПЛР для виявлення кардіотропних вірусів, Borrelia, Chlamydia pneumoniae

5) імунологічні дослідження

а) антинуклеарні антитіла

б) антитіла до перимізію та антисарколемні антитіла

Окремі дослідження рекомендуються в залежності від клінічної картини та підозр щодо етіології рідини.

Показаннявгору

Наявність великої кількості рідини в перикарді нез’ясованої етіології.

Протипоказаннявгору

Протипоказання до пункції перикарда — розд. I.K.3.

Результативгору

1) аналіз рідини, взятої з перикарда, дає змогу встановити її етіологію в <75 % випадків

2) значення дослідження перикардіальної рідини для диференційної діагностики форм перикардиту — табл. I.K.1-2

3) кров’яниста рідина

а) найчастіше при новоутвореннях, рідше при туберкульозі; рідко є результатом потрапляння крові до перикарда, напр., під час інвазивних процедур

б) вимагає визначення гематокриту і порівняння його з гематокритом венозної крові; також корисним для диференційної діагностики є газометричне дослідження рідини: її pO2 i pH є нижчими, а pCO2 вищим, ніж аналогічні параметри крові

4) склад перикардіальної рідини дає змогу відрізнити ексудат від транссудату

а) питома вага >1015 г/л

б) рівень білка >3,0 г/дл, рідина/сироватка >0,5

в) ЛДГ >200 ОД/л, рідина/сироватка >0,6

5) склад перикардіальної рідини при хілоперикарді — розд. I.K.5

6) позитивний результат АДА (>40 ОД/мл) свідчить про туберкульозну етіологію. Дуже висока активність АДА спостерігається також при констриктивному перикардиті.

7) позитивний результат пухлинних маркерів повинен схилити до пошуку первинної пухлини (включаючи лімфопроліферативну). Обов’язковий теж цитологічний аналіз осаду на атипові клітини.

8) кількість лейкоцитів найбільша при запальних хворобах, особливо бактеріальної або ревматичної етіології. Дуже мала кількість лейкоцитів спостерігається при міксомі.