Верхівковий поштовх та пульсація лівого шлуночка

Верхівковий поштовх — це пульсація невеликої області, розміщеної найнижче і найбільш збоку грудної клітки, відчутна під час пальпації серця. Фізіологічно знаходиться в IV, V або VI міжребер’ї досередини від лівої середньо-ключичної лінії. У більшості дорослих невидимий, але відчутний (його можна прикрити кінчиком пальця).

Механізм виникнення: виникає під час систоли лівого шлуночка; під час викиду крові основа серця опускається, а верхівка повертається і виштовхується назовні, що призводить до удару частини лівого шлуночка об стінку грудної клітки.

Зміщення верхівкового поштовху вліво спостерігається при:

1) неправильній будові грудної клітки — напр., сколіоз, лійкоподібна форма грудної клітки

2) гіпертрофії і збільшенні розмірів лівого шлуночка (зазвичай також зміщення вниз)

3) збільшенні розмірів правого шлуночка

4) правосторонньому пневмотораксі або ателектазі лівої легені

Зміщення верхівкового поштовху вправо (рідко) виникає при зміщенні цілого серця вправо, напр. при лівосторонньому пневмотораксі. В осіб з декстрокардією верхівковий поштовх знаходиться зазвичай на правій середньо-ключичній лінії.

Зміщення верхівкового поштовху вниз виникає при значній емфіземі легень.

Зміщення верхівкового поштовху вгору виникає зазвичай внаслідок високого стояння діафрагми, напр., під час вагітності, при великому асциті або метеоризмі.

Посилений верхівковий поштовх зі збільшеною амплітудою і нормальною тривалістю виявляють у здорових осіб після фізичного навантаження, при гіпертиреозі, під час гарячки та при інших станах із гіперкінетичним типом кровообігу. Виникає також при хворобах зі збільшеним ударним об’ємом крові, напр. при недостатності мітрального клапана, недостатності аортального клапана, якщо скоротливість серця не послаблена. Тоді верхівковий поштовх, як правило, також добре візуалізується.

Високий верхівковий поштовх (імпульс лівого шлуночка) внаслідок збільшення його амплітуди і тривалості виникає:

1) при гіпертрофії і збільшенні розмірів лівого шлуночка (напр. при артеріальній гіпертензії) — може переміститися вліво і вниз; також в бічному положенні збільшується область, на якій можна пропальпувати верхівковий поштовх (діаметр >3 см при гіпертрофії лівого шлуночка)

2) іноді при інфаркті міокарда

3) при недостатності аортального клапана (зі зменшеною фракцією викиду лівого шлуночка)

Ослаблений верхівковий поштовх, часто спостерігається у фізіологічних умовах, може також виникати внаслідок:

1) утруднення передачі поштовху на поверхню грудної клітки, напр. в осіб старшого віку, осіб з ожирінням, емфіземою легень, гідроперикардом або лівобічним гідротораксом

2) утруднення руху серця під час наповнення лівого шлуночка, напр. при констриктивному перикардиті.

Поширений верхівковий поштовх найчастіше виникає при розширенні верхівки серця внаслідок аневризми, може виступати під виглядом подвійного верхівкового поштовху, напр. у хворих з аневризмою лівого шлуночка або його розширенням, з гіпертрофічною кардіоміопатією (з обструкцією вихідного тракту) або блоком лівої ніжки пучка Гіса.

Негативний верхівковий поштовх утворюється при втягуванні верхівки серця під час систоли і випинанні під час діастоли. Виникає внаслідок обмеження вільного руху верхівки серця у грудній клітці, напр. при констриктивному перикардиті.

Діастолічна пульсація виникає в протодіастолі і найкраще відчувається, коли пацієнт лежить на лівому боці, під час повного видиху. Спостерігається напр. при недостатності мітрального клапана внаслідок пульсування лівого передсердя.