Артеріальний пульс

Пульс — це коливальний рух стінки артерій, що виникає внаслідок скорочень серця та еластичності судинних стінок.

Дослідження пульсу полягає в огляді артерій, що розташовані поверхнево під шкірою, пальпації та аускультації. У дорослої особи пальпаторно (з обох сторін) досліджують: внутрішню сонну, променеву, плечову, стегнову, підколінну, тильну артерію стопи та задню великогомілкову артерії.

Слабкий пульс на артеріях або його відсутність (при збереженій скоротливій здатності серця) сигналізує про значний стеноз судин, тоді як неможливість пропальпувати пульс на задній великогомілковій або тильній артерії стопи може у здорових осіб бути наслідком анатомічних особливостей цих судин.

Різницю між амплітудами пульсу на симетричних артеріях  можна спостерігати при: звуженні просвіту артерій (найчастіше на фоні атеросклеротичного ураження), розшаруванні аорти, аневризмі аорти, хворобі Такаясу, коарктації аорти, надклапанному стенозі аортального клапана.

Оцінюючи пульс, можна виявити дефіцит пульсу (pulsus deficiens), тобто різницю між числом серцевих скорочень і числом пульсових хвиль, визначених пальпаторно протягом хвилини, що пов’язано з відсутністю механічного ефекту деяких скорочень. Найчастіше це явище зустрічається у людей з швидкою фібриляцією передсердь або з численними шлуночковими екстрасистолами;

Надмірна затримка пульсу, часто із низькою амплітудою на стегнових артеріях, порівнюючи з сонними, дозволяє запідозрити коартацію аорти.

Шуми над артеріями з’являються, зазвичай, коли діаметр просвіту судини зменшується на 50 %. Коли звуження збільшується, шум стає гучнішим і довшим, але зникає при дуже великому звуженні або повній оклюзії судини. Шуми стають гучнішими також тоді, коли збільшується хвилинний об’єм (напр. при анемії) або місцевий кровоплин (напр. під час фізичного навантаження).

Класична класифікація неправильного пульсу за:

1) частотою:

а) частий пульс (pulsus frequens)

б) рідкий пульс (pulsus rarus)

2) регулярністю:

а) ритмічний пульс (pulsus regularis)

б) аритмічний пульс (pulsus irregularis), напр. повна аритмічність при фібриляції передсердь

3) амплітудою:

а) великий (pulsus magnus vel altus), спостерігається зокрема при артеріальній гіпертензії

б) малий (pulsus parvus), типовий для систолічної серцевої недостатності

4) тривалістю систолічної хвилі (швидкість пульсу):

а) швидкий (pulsus celer)

б) повільний (pulsus tardus).

Пульс швидкий та великий виникає при недостатності аортального клапана, відкритій артеріальній протоці та інших станах гіперкінетичного кровообігу (найкраще оцінювати на променевих артеріях). У хворих із вираженою недостатністю аортального клапана можна спостерігати швидкий пульс із дуже швидким підйомом і падінням систолічної хвилі, який називають пульсом Коррігана або симптомом «водяного молота» (розд. І.Н.2).

Пульс малий і повільний виникає при стенозі аортального клапана (найкраще оцінювати на сонних артеріях).

Гіпокінетичний пульс (пов'язаний, як правило, зі зменшеним об’ємом викиду лівого шлуночка або сповільненим відтоком з лівого шлуночка або підвищеним периферичним судинним опором) має малу амплітуду, хоча може швидко наростати; виникає напр. при серцевій недостатності.

Гіперкінетичний пульс (пов’язаний зі збільшенним серцевим викидом при зменшеному периферичному опорі судин) може спостерігатися при недостатності аортального клапана, відкритій артеріальній протоці, станах гіперкінетичного кровообігу або при гіпертрофічній кардіоміопатії з обструкцією вихідного тракту і недостатності мітрального клапана.

Подвійний пульс (pulsus bisferiens), тобто пульс з 2-ма позитивними хвилями під час систоли, викликаний наявністю додаткової хвилі потоку крові; виникає при гіпертрофічній кардіоміопатії з обструкцією вихідного тракту і комбінованій ваді, що включає недостатність і стеноз аортального клапана.

Дикротичний пульс (pulsus dicroticus), тобто пульс, в якому одна хвиля припадає на період систоли, а друга на початок діастоли; зазвичай, спостерігається при тампонаді серця, тяжкій серцевій недостатності і при гіповолемічному шоці (рідко у здорових молодих людей).

Ниткоподібний пульс (pulsus filiformis) частий, слабкого наповнення; виникає при шоці, рідко під час гарячки або тампонади серця.

Парадоксальний пульс (pulsus paradoxus) -- під час вдиху наповнення пульсу зменшується, або пульс повністю зникає, що супроводжується зниженням систолічного артеріального тиску на >10 мм рт. ст. Клінічно значущий парадоксальний пульс виявляють під час спокійного дихання, а його точну оцінку можна провести за допомогою сфігмоманометру. Парадоксальний пульс присутній, якщо І тон Короткова вислуховується лише під час видиху.

Парадоксальний пульс виникає при:

1) більшості випадків тампонади серця (відсутній при співіснуванні дефекту міжпередсердної перегородки та недостатності аортального клапана, напр. при розшаруванні висхідної аорти, ускладненому тампонадою серця)

2) констриктивному перикардиті ( у 30 % хворих, головним чином при супутньому перикардіальному випоті)

3) масивній тромбоемболії легеневої артерії

4) шоку

5) астмі і тяжкому ХОЗЛ, коли спостерігаються великі коливання інтраторакального тиску.

Альтернуючий пульс (pulsus alternans) – відчутна варіабельність амплітуди пульсу, що супроводжує варіабельність систолічного артеріального тиску. Найчастіше виникає, як симптом недостатності лівого шлуночка (розд. І. Ł.1).

Близнюковий пульс (pulsus bigeminus), тобто пульс, в якому після кожного нормального серцевого скорочення виникає шлуночкова екстрасистола; виникає при ектопічних екстрасистолах, що супроводжують синусовий ритм, AB-блокаді по типу Самойлова-Венкебаха з провідністю 3:2 та за наявності непроведеної передсердної екстрасистоли після кожного другого синусового збудження.