Аполіпопротеїн В

Аполіпопротеїн B (апоB), компонент усіх ліпопротеїнів, крім ЛПВЩ, зустрічається у 2 ізоформах: aпоB100 з м.м. 550 кДа, який синтезується в гепатоцитах, міститься в ЛПДНЩ, ліпопротеїнах середньої щільності (IDL) і ЛПНЩ, та його фрагменту - апоВ48 з м.м. 265 кДа, що синтезується в ентероцитах, міститься у хіломікронах та їх залишках.

Матеріал

Визначення проводять в сироватці або плазмі, рекомендовано забір крові натщесерце, тоді >90% aпoB становить aпoB100. Через дуже короткий період напіврозпаду ЛПДНЩ приймається, що при концентрації ТГ <2,3 ммоль/л (200 мг/дл) майже всі визначені молекули апоВ є компонентами ЛПНЩ. Матеріал може зберігатися при температурі +4° С до 4 діб; більш тривале зберігання вимагає заморожування при -70° С.

Методи визначення

АпоВ найчастіше визначають імунотурбідиметричним та імунонефелометричним методами за допомогою автоматичних аналізаторів. Антитіла, які використовуються в цих методах, спрямовані проти aпoB100, однак деякі з них можуть також зв’язуватися з aпoB48.

Стандартні значення

Цільові значення

За цільові (бажані) приймають значення апоВ, визначене для категорії загального серцево-судинного ризику в даної особи (табл. І.Д.2-2).

Клінічне значення

Концентрацію AпoB переважно визначають в рамках оцінки серцево-судинного ризику. Оскільки в кожній молекулі ЛПНЩ міститься одна молекула aпoB100, визначений рівень aпoB більшою мірою, ніж ЛПНЩ, відображає вміст молекул ЛПНЩ у сироватці/плазмі (ЛПНЩ-П). Визначення aпoB особливо рекомендовано в ситуації, коли точність розрахунків/визначення концентрації ЛПНЩ може бути знижена (розд. I.B.3.1). Щораз більше даних свідчать про те, що діагностична характеристика aпoB як предиктора серцево-судинного ризику, є кращою, ніж ЛПНЩ.

Причини підвищених і знижених показників

Як у випадку ЗХ і ЛПНЩ (розд. І.В.3.1).