D-димер

D-димер — це фрагмент фібрину, що містить один перехресний зв'язок між ланцюгами мономерів. Він утворюється як специфічний продукт розпаду зшитого фібрину під впливом плазміну (рис. VI.C.5-1).

Методи визначення

D-димер визначають імунохімічними методами в цільній капілярній, венозній або артеріальній крові, а також в плазмі (табл. VI.C.5-3). Час отримання результату — від кількох до кільканадцяти хвилин.

Референтні значення

D-димер наявний в крові у концентрації від кількох до кількох сотень мкг/л (залежно від методу визначення).

Порогові значення

Порогове значення концентрації D-димеру в крові, що використовують при діагностиці венозної тромбоемболії (ВТЕ), залежить від методу визначення. Найчастіше за порогове значення (нижче якого ВТЕ є малоймовірною) приймають 500 мкг/л (нг/мл).

Клінічна корисність

D-димер є показником фібринолізу та опосередковано відображає збільшену кількість фібрину, що утворюється в судинах.

Причини підвищених значень

1) виключення клінічно значущої ВТЕ — визначення D-димеру методами з високою діагностичною чутливістю (≈95 %) рекомендують амбулаторним пацієнтам з низькою або середньою клінічною ймовірністю тромбозу глибоких вен чи тромбоемболією легеневої артерії. Негативний результат тесту (концентрація D-димеру нижче порогового значення для даного методу) з високою ймовірністю виключає ВТЕ. Не можна натомість діагностувати ВТЕ лише на підставі підвищеної концентрації D-димеру в крові — вона є показанням для подальшої діагностики. Визначення D-димеру не рекомендують при діагностиці ВТЕ у госпіталізованих хворих.

2) діагностика ДВЗ-синдрому — концентрація D-димеру значно підвищується вже у початковому періоді ДВЗ-синдрому, передуючи симптомам коагулопатії споживання

Підвищення концентрації D-димеру також спостерігається при:

1) вагітності

2) ГКС, інсульті, гострій ішемії кінцівки

3) запальній реакції та інфекціях

4) злоякісних новоутвореннях

5) в посттравматичному та післяопераційному періоді

6) захворюваннях нирок і печінки

7) гіперфібринолізі та тромболізисі

8) судинних мальформаціях

9) прееклампсії та еклампсії.