С-реактивний білок

С-реактивний білок (C-reactive protein – CRP) є білком гострої фази, що синтезується в печінці під впливом прозапальних цитокінів, в основному інтерлейкіну-6, а також у стінці судин, особливо при атеросклеротичних змінах ендотелію. Молекула СРБ складається із 5 нековалентно з’єднаних субодиниць, що утворюють один мономерний поліпептидний ланцюг (молекулярна маса кожної субодиниці складає 23 кДа). СРБ бере участь в формуванні неспецифічного імунітету. В присутності іонів кальцію він зв’язується з полісахаридами мікробних оболонок, внутрішньоклітинними компонентами, а також катіонними сполуками, що стимулює класичний шлях активації комплементу, посилює опсонізацію та фагоцитоз.

Синтез та секреція СРБ демонструють значну динаміку; концентрація СРБ в крові може зростати навіть 1000-кратно протягом 24–48 год від моменту пошкодження тканин. Період напіврозпаду становить ≈19 год.

Матеріал

Визначення проводиться в сироватці або в плазмі.

Методи визначення

Визначення проводиться імунохімічними методами на автоматичних аналізаторах. Час отримання результату складає від кількох до кільканадцяти хвилин.

Межа кількісного визначення звичайних методів становить 5–10 мг/л, натомість при застосуванні методів із високою чутливістю (high-sensitivity CRP – hsСРБ) ≈0,01 мг/л.

Референтні значення (показники норми)

Референтний інтервал

0,08–3,1 мг/л

Порогове значення

Точкою відліку, що свідчить про реакцію гострої фази, зазвичай вважається концентрація СРБ - 10 мг/л.

Цільова концентрація

Концентрація <10 мг/л (hsСРБ) свідчить про слабку запальну реакцію, якій м. ін. приписують участь в патогенезі серцево-судинних захворювань. Прийнято, що концентрації СРБ свідчать про низький (<1 мг/л), середній (1–3 мг/л) і високий (>3 мг/л) серцево-судинний ризик. Визначення hsСРБ слід повторити двічі, з інтервалом  в 2 тиж., а результатом дослідження потрібно вважати середнє значення двох досліджень. hsСРБ дослідження не проводиться пацієнтам із гострими захворюваннями, травмами чи загостренням перебігу хронічних захворювань за декілька днів перед дослідженням.

Клінічна цінність

СРБ є неспецифічним маркером посилення запального процесу.

Причини підвищення значень

Причини значного підвищення концентрації СРБ:

1) бактеріальні, вірусні, грибкові інфекції, глистяні інвазії

2) системні захворювання сполучної тканини, особливо в період загострень

3) ентерит

4) гострий панкреатит

5) інфаркт міокарду

6) післяопераційний період

7) злоякісні новоутвори.

Причини незначного підвищення концентрації СРБ (в межах hsСРБ):

1) старший вік

2) тютюнопаління

3) надлишкова вага та ожиріння

4) атерогенна дисліпідемія

5) цукровий діабет 2 типу

6) артеріальна гіпертензія

7) призначення менопаузальної гормональної терапії

8) хронічна хвороба нирок

9) запалення ясен та тканин пародонту.

Діагностика та моніторинг лікування запальних процесів та інфекцій. СРБ є чутливим, але неспецифічним маркером запальних процесів, інфекцій, пошкодження та некрозу тканин. Найвища концентрація СРБ (>500 мг/л) спостерігається при інфікуванні грамнегативними бактеріями, особливо при септичних ускладненнях, а також після масивних травм та оперативних втручань. Інфекції спричинені грампозитивними бактеріями та глистяні інвазії призводять до меншого підвищення СРБ, ≈ до 100 мг/л, а вірусні інфекції – до 50 мг/л (рідко до 100 мг/л).

Найчастіше концентрація СРБ корелює із активністю та поширеністю запального процесу. Зміна концентрації СРБ найчастіше відображає динаміку запального процесу, а нормалізація показників свідчить про припинення запалення. Визначення СРБ може бути корисним для моніторингу перебігу та успішності лікування ревматичних захворювань, а також для оцінки прогнозу у пацієнтів із злоякісними пухлинами, особливо кровотворної системи.

Стратифікація ризиків серцево-судинних подій. Підвищення концентрації СРБ є прогностичним фактором виникнення серцево-судинних подій. СРБ може бути незалежним прогностичним фактором або тільки маркером запалення та тромбозу. Найвища концентрація СРБ спостерігається у хворих із супутніми серцево-судинними факторами ризику.

В пацієнтів обтяжених 10-річним ризиком розвитку ішемічної хвороби серця на рівні 10–20% - визначення hsСРБ може допомогти при прийнятті рішення відносно проведення діагностичних досліджень, або про початок вторинної профілактики. Визначення hsСРБ не рекомендоване у хворих обтяжених низьким ризиком або в якості скринінгового дослідження в загальній популяції.

У пацієнтів із стабільною ішемічною хворобою серця концентрація СРБ демонструє низьку кореляцію із прогресуванням змін в коронарних судинах та не дозволяє здійснити прогноз щодо виникнення ГКС. Підвищення СРБ на момент госпіталізації асоційоване із гіршим коротко- і довготерміновим прогнозом у хворих із ГКС без елевації сегменту ST, натомість у пацієнтів із перенесеним інфарктом міокарду є поганим прогностичним фактором повторного виникнення ішемії та ймовірності розвитку наступного інфаркту. На даний час не рекомендується проводити визначення hsСРБ в усіх хворих із ГКС. Підвищена вихідна концентрація СРБ також асоційована із гіршим прогнозом після ЧКВ чи АКШ. Концентрація СРБ також є прогностичним фактором розвитку та прогресування атеросклеротичних змін артерій шиї. Визначення hsСРБ є непридатним для прийняття рішень щодо типу лікування з метою проведення вторинної профілактики та не повинно проводитись з метою оцінки її ефективності.

Концентрація СРБ знижується під час лікування статинами, як при первинній так і при вторинній профілактиці, а також у хворих, що приймають фібрати, блокатори рецепторів ангіотензину та дотримуються низьковуглеводної або збагаченої рослинною олією, клітковиною та горіхами дієти. Помірне споживання алкоголю та підвищення фізичної активності також знижують концентрацію СРБ. Ацетилсаліцилова кислота (АСК) в дозуванні, що призначається для профілактики захворювань серцево-судинної системи не впливає на концентрацію СРБ.