Клінічне (офісне) вимірювання артеріального тиску

Опис дослідженнявгору

Лікар або медсестра здійснює вимірювання на плечі пацієнта пружинним сфігмоманометром за допомогою аускультативного методу або електронним апаратом. Також застосовують електронні апарати, що використовують аускультативний або осцилометричний метод (перелік апаратів з оцінкою їх достовірності — www.dableducational.org). Точність пружинних і електронних апаратів слід час від часу контролювати.

Вимірювання повинні виконуватися в тихому та теплому приміщенні. Якщо пацієнту ніколи раніше не вимірювали артеріальний тиск, то йому слід пояснити методику вимірювання, щоб запобігти імовірному хвилюванню, яке може спричинити підвищення артеріального тиску. Перед дослідженням пацієнт повинен кілька хвилин спокійно посидіти. Вимірюють тиск тричі з інтервалом в 1–2 хв, а потім ще додатково, якщо результати перших двох вимірювань відрізнялись між собою на >10 мм рт.ст. Результат артеріального тиску визначається як середнє значення показників 2-х останніх вимірювань. У всіх хворих на артеріальну гіпертензію під час першого огляду слід також виконати вимірювання артеріального тиску через 1 і 3 хв після вертикалізації пацієнта. Ортостатична гіпотензія, яку визначають як зниження систолічного артеріального тиску на ≥20 мм рт. ст. або діастолічного на >10 мм рт. ст. протягом 3 хв після вертикалізації пацієнта, корелює зі зростанням ризику серцево-судинних подій і смерті. У пацієнтів із цукровим діабетом, осіб похилого віку, а також при інших станах, які підвищують ймовірність ортостатичної гіпотензії, слід поміркувати про виконання вимірювань артеріального тиску в положенні лежачи та стоячи також під час наступних оглядів. Ділянка плеча, на якій вимірюють артеріальний тиск, повинна знаходитися на рівні серця пацієнта, а кисть повинна мати опору. Пацієнт повинен безпосередньо перед вимірюванням та під час нього не розмовляти, не схрещувати ніг, сидіти, спираючись спиною, і тримати стопи на підлозі. Перший раз артеріальний тиск вимірюємо на двох плечах, наступні вимірювання проводимо на плечі, на якому артеріальний тиск був вищим. Слід використовувати стандартну манжету (ширина 12–13 см, довжина 35 см) та манжету більшого розміру в осіб з більшою (>32 см) окружністю плеча. Застосування манжети меншого розміру рідко буває потрібним. Манжету потрібно накладати на плече таким чином, щоб нижній її край був на ≈3 см вище від ліктьового згину, і прикладати стетоскоп у місце, де найкраще відчувається пульс. Відтак манжету слід наповнити повітрям до тиску на ≈30 мм рт. ст. вищого від того, при якому зникає пульс на променевій артерії, після чого спускати повітря зі швидкістю 2–3 мм рт. ст. на один удар серця (особливо важливо при аритміях) або на секунду. Систолічний тиск реєструють водночас із почутим першим тоном (І фаза Короткова, наступні фази — це поява тихих [II i IV] і гучних [III] тонів навпереміну), а діастолічний — коли тони повністю зникнуть (V фаза). При деяких клінічних станах, що перебігають з гіперкінетичним кровообігом (напр., гіпертиреоз, гарячка, значне фізичне навантаження) V фази може не бути (тони чути до нульової позначки ртутного стовпчика), у такому випадку за величину діастолічного тиску приймають показники, що відповідають різкому стишенню тонів, які стають м’якими і дмухаючими (початок IV фази). Під час вимірювання АТ слід також виміряти частоту серцевого ритму.

Впроваджено також методику клінічних вимірювань артеріального тиску без нагляду, яка полягає у кількаразовому виконанні вимірювань за допомогою електронного апарата, коли пацієнт залишається в приміщенні сам, без медичного персоналу. Значення артеріального тиску при вимірюваннях без нагляду є, зазвичай, на 5–15 мм рт.ст. (для систолічного тиску) нижчі, ніж при клінічних вимірюваннях.

Показання    вгору

Клінічні вимірювання артеріального тиску потрібно виконувати під час кожного візиту до лікаря. Вони є основою діагностики артеріальної гіпертензії та оцінки ефективності гіпотензивного лікування, а також використовуються при оцінці загального серцево-судинного ризику (розділ I.D.2).

результативгору

Нормальним вважають артеріальний тиск <140/90 мм рт. ст. (граничні значення для діагностики артеріальної гіпертензії залежно від методу вимірювання — табл. I.B.7-1, класифікація артеріального тиску при клінічних вимірюваннях — табл. I.M.1-1).

Якщо під час наступних оглядів різниця систолічного артеріального тиску між обома руками становить >15 мм рт. ст. — слід здійснити подальшу діагностику, щоб виключити захворювання артерій, включно з одночасним двостороннім вимірюванням артеріального тиску. 

Якщо різниця >15 мм рт. ст. зберігається, це свідчить про підвищений серцево-судинний ризик.

У деяких людей під час вимірювання, здійснюваного лікарем або медсестрою, виникає підйом артеріального тиску. Це явище називають ефектом білого халата. У такій ситуації потрібно оцінити артеріальний тиск поза кабінетом лікаря (використовуючи вимірювання вдома або АМАТ).

У людей похилого віку значення артеріального тиску, оцінені методом аускультації, можуть бути значно завищені через посилення жорсткості артерій, що зумовлює більш ранню появу та зникнення тонів. Цей стан, який називається псевдогіпертензією, можна виявити на підставі феномену Ослера, що полягає у відчуванні пульсової хвилі після того, як манжету наповнять вище показника систолічного тиску. У таких випадках слід використовувати апарат, що вимірює тиск осцилометричним методом.

Найчастішими причинами помилкового результату є недотримання процедури вимірювання (зокрема невідповідна або погано накладена манжета, надто швидка дефляція манжети), несправність пристрою (потрібне періодичне калібрування) та нерегулярний ритм серця.