Сегментарна плетизмографія

Опис дослідженнявгору

Плетизмографом називається пристрій, що реєструє графічні зміни об’єму. Для виконання сегментарної плетизмографії використовуються пристрої, які здатні виявляти мінімальні зміни об’єму кінцівки, що відбуваються під час роботи серця.

1) При тензометричній плетизмографії (англ. strain gauge) використовується датчик, виготовлений з еластичних трубок, заповнених ртуттю або індієм та галієм, опір яких залежить від їх розтягнення; пристрій рідко застосовується, в основному, під час наукових досліджень.

2) При імпедансній плетизмографії (реографії) датчиком є електрод, приклеєний до шкіри.

3) При пневматичній плетизмографії – осцилометрії – датчиком є манжети, заповнені повітрям, такі як манжети сфігмоманометра. Під час цього найчастіше використовуваного методу на кінцівки надягають на різних рівнях відповідні манжети, а потім їх наповнюють визначеним об’ємом повітря під відповідним тиском, який не порушує кровотік. Пульсація окремих сегментів кінцівки викликає зміни тиску в манжетах, які реєструються пристроєм (рис. I.B.9-3).

Цей метод дозволяє оцінити симетричність кровопостачання кінцівок та дати напівкількісну оцінку ступеня їх ішемії. Обмеженням є широкий діапазон популяційних норм для амплітуди коливань осцилограми.

показаннявгору

Метод використовується, в основному, для довготривалого моніторингу прогресування атеросклеротичних уражень, що порушують кровотік в артеріях кінцівок.

результативгору

Точність діагностики та локалізації вагомих стенозів артерій за допомогою вимірювання лише сегментарних систолічних тисків або лише сегментарної плетизмографії становить 85 % (у порівнянні з ангіографією), а поєднання обох методів збільшує її до >95 %. Плетизмографія також дозволяє перевірити завищений сегментарний систолічний тиск у пацієнтів із цукровим діабетом зі значно кальцифікованими артеріями.