Класифікація

Ішемічна хвороба серця (ІХС) — широке поняття, яке включає усі стани ішемії серцевого м’яза незалежно від їх патомеханізму.

Коронарна хвороба (КХ) включає стани ішемії серцевого м’яза, асоційовані зі змінами в коронарних артеріях.

Класифікація коронарної хвороби:

1) хронічні коронарні синдроми

а) типовий хронічний коронарний синдром (зі значущими стенозами коронарних артерій)

б) стенокардія без значущих стенозів коронарних артерій

- мікросудинна стенокардія

- стенокардія, асоційована з міокардіальними м’язовими містками;

- вазоспастична стенокардія (син. варіантна, Принцметала);

2) гострі коронарні синдроми (ГКС).

На основі вихідної ЕКГ розрізняють ГКС:

а) без елевації сегмента ST

б) з елевацією сегмента ST

Класифікація ГКС на основі клінічної картини, біохімічних маркерів пошкодження міокарда та ЕКГ:

а) нестабільна стенокардія

б) інфаркт міокарда без елевації сегмента ST (NSTEMI)

в) інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST (STEMI)

г) неуточнений інфаркт

- коли зміни на ЕКГ унеможливлюють чітке розпізнавання елевації ST: блокада лівої ніжки пучка Гіса (БЛНПГ) (нова або присутня раніше), ритм кардіостимулятора

- у випадку діагностування інфаркту на основі клінічних та біохімічних критеріїв, якщо ЕКГ проводилася >24 години з моменту появи симптомів

д) раптова серцева смерть.

Додатково на основі еволюції ЕКГ-картини інфаркту міокарда виділяють:

а) інфаркт міокарда без зубця Q;

б) інфаркт міокарда з зубцем Q.

У 2018 році кардіологічні товариства (ESC, ACCF, AHA та WHF) узгодили універсальне IV визначення інфаркту міокарда на основі об’єктивних показників некрозу міокарда. Головною новинкою цього визначення є детальне розрізнення між інфарктом міокарда та пошкодженням міокарда. Пошкодження міокарда визначається як підвищена концентрація серцевих тропонінів (cTn) у крові з ≥1-м значенням вище верхньої межі діапазону референтних значень на рівні 99-го центиля. Пошкодження вважається гострим, якщо спостерігається динамічне збільшення та/або зниження концентрації cTn, і хронічним, якщо значення cTn стабільні (тобто їх варіабельність під час наступних вимірювань становить ≤20 %). Пошкодження міокарда може бути пов'язане з ішемією міокарда або неішемічними захворюваннями та станами, такими як інші (неішемічні) захворювання серця, операції на серці та некардіальні захворювання.

Суть діагнозу інфаркту міокарда полягає у виникненні гострого ураження міокарда та демонстрації його ішемічного генезу (розд. I.F.5).

IV визначення інфаркту міокарда визначає ситуації (критерії), коли можна діагностувати гострий період інфаркту міокарда та перенесений інфаркт міокарда (розд. I.F.5).

Збереглася клінічна класифікація інфаркту міокарда, яка розрізняє:

1) тип 1 — спонтанний інфаркт міокарда внаслідок ішемії, спричиненої первинною коронарною подією в результаті ерозії або розриву атеросклеротичної бляшки

2) тип 2 — інфаркт міокарда, вторинний до ішемії через підвищену потребу в кисні або зменшення його надходження (можливі причини: спазм коронарної артерії, розшарування стінки коронарної артерії та інтрамуральний тромбоз, коронарна емболія, анемія, аритмії, артеріальна гіпертензія, гіпотензія)

3) тип 3 — раптова серцева смерть (якщо смерть виникла раніше, ніж була можливість провести забір зразків крові, або в період, який передував вивільненню до крові серцевих біомаркерів);

4) тип 4а — ЧКВ-асоційований інфаркт міокарда.

5) тип 4б — інфаркт міокарда, спричинений тромбозом стента

6) тип 4в — інфаркт міокарда, пов'язаний з рестенозом

7) тип 5 — АКШ-асоційований інфаркт міокарда.

В одного пацієнта може виникати, одночасно або послідовно, більше одного типу інфаркту міокарда.

Критеріям ГКС відповідає інфаркт типу 1. Саме до цього типу інфаркту застосовуються рекомендації щодо тактики ведення при ГКС. Інфаркт міокарда 2-го типу (найчастіше NSTEMI), у порівнянні з інфарктом міокарда 1-го типу, частіше виникає в осіб похилого віку, з супутніми захворюваннями, пов'язаний з вищим ризиком ускладнень (оцінюваним за допомогою шкал ризику) і гіршим коротко- і довготерміновим прогнозом. Тактика дій при інфаркті 2-го типу полягає, перш за все, в елімінації чи обмеженні впливу факторів, які спричиняють дисбаланс між потребою міокарда в кисні і транспортуванням кисню. Детальні рекомендації повинні бути індивідуалізованими та базуватися на відповідних клінічних настановах, які стосуються ГКС. Практичне застосування вищезазначеної класифікації та розробка принципів ведення при окремих типах інфаркту міокарда вимагає подальших досліджень.

Термін "інфаркт міокарда" не включає неішемічне ураження серця, зокрема пов’язане з механічним пошкодженням (напр., біопсія, абляція, АКШ), нирковою недостатністю, серцевою недостатністю, кардіоверсією, сепсисом, міокардитом, серцевими токсинами або інфільтративними захворюваннями, тромбоемболією легеневої артерії, тяжкою легеневою гіпертензією, дисекцією аорти та інсультом.