Стенокардія, асоційована з міокардіальними м’язовими містками

ВИЗНАЧЕННЯвгору

Міокардіальний м’язовий місток — це волокно серцевого м’яза, яке проходить над сегментом епікардіальної коронарної артерії, що звужує просвіт судини здебільшого під час систоли міокарда.

ЕПІДЕМІОЛОГІЯвгору

Аутопсійне дослідження виявляє наявність м’язових містків над артеріями епікарда із середньою частотою 25 % (5–85 %). З іншого боку, коронарографія показує наявність містків лише у 0,5–2,5 % обстежених пацієнтів і майже виключно над передньою міжшлуночковою гілкою.

ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗвгору

Фізіологічний потік через коронарні артерії відбувається лише під час фази діастоли лівого шлуночка, і тому стиснення артерії м’язовим містком (відбувається переважно під час систоли) має значний вплив на кровотік через коронарну артерію лише у виняткових випадках.

КЛІНІЧНА КАРТИНАвгору

Ангінозний біль, пов'язаний із фізичним навантаженням.

ПРИРОДНИЙ Перебігвгору

Перебіг захворювання, як правило, легкий.

ДІАГНОСТИКАвгору

Діагноз базується на результаті коронарографії, яка під час скорочення серця підтверджує затискання просвіту коронарної артерії (рис. I.F.3-4) або явище «доїння», тобто витискання вмісту судини. Фазовий та динамічний характер стенозу дозволяє розрізнити місток та атеросклеротичний стеноз. Внутрішньосудинна УЗД показує, що компресія просвіту артерії може відбуватись навіть у фазі діастоли.

ЛІКУВАННЯвгору

Конкретних цілей лікування немає. Застосовують перш за все β-блокатори, рідше блокатори кальцієвих каналів (дилтіазем або верапаміл). Нітрати протипоказані, оскільки вони зменшують тонус артеріальних стінок і посилюють рефлекторну симпатичну стимуляцію, що посилює симптоми.

Немає однозначних даних, що підтверджували б ефективність інвазивного лікування (імплантація стента в здавлювану містком артерію, пересічення містка або АКШ). У рідкісних випадках ішемії міокарду чи шлуночкової аритмії внаслідок навантаження, інтенсивна фізична активність протипоказана.

ПРОГНОЗвгору

Прогноз щодо виживаності дуже добрий - 5-річна виживаність після постановки діагнозу становить 98 %.