англ. transmyocardial laser revascularization (TMLR)
1981 — перше використання лазера для створення каналів у серцевому м'язі (Mirhoseini) 1998 — реєстрація лазерної реваскуляризації для клінічного використання в США |
ОПИС ПРОЦЕДУРИвгору
Лазерна реваскуляризація (TMLR) — це метод непрямої реваскуляризації міокарда і передбачає створення наконечником лазера численних каналів, які проходять через всю товщину міокарда в просвіт лівого шлуночка (рис. I.F.6-10). Процедура проводиться за допомогою стернотомії або передньобокової торакотомії, іноді з черезшкірного доступу, тобто з порожнини лівого шлуночка.
Канали повинні проходити в межах живого серцевого м’яза, а не в постінфарктному рубці. Однак канали самі по собі не забезпечують кращої перфузії серцевого м’яза навколо них, оскільки вони швидко стають непрохідними через утворення в них тромбів. Вважається, що сприятливий ефект TMLR, який полягає у зменшенні стенокардії, пов’язаний з:
1) з ангіогенезом у відповідь на травму, таку як утворення каналу
2) з руйнуванням нервових закінчень у міокарді.
ПОКАЗАННЯвгору
Наразі TMLR не виконується як окрема процедура. Відповідно до клінічних настанов ESC (2019), TMLR не рекомендується пацієнтам із резистентною до медикаментозної терапії стенокардією без можливості реваскуляризації. Цей метод можна використовувати як додаткову процедуру, якщо інтраопераційно встановлено, що безпосередня реваскуляризація міокарда і гібридна терапія (ЧКВ на другій стадії лікування) неможлива. TMLR проводиться в зоні васкуляризації епікардіальної артерії, в яку шунт не може бути імплантований з технічних причин.
У поточних клінічних випробуваннях TMLR використовується як ізольована процедура в поєднанні з імплантацією стовбурових клітин. Ця процедура проводиться з використанням мініінвазивного доступу з метою зменшення дискомфорту, який відчуває пацієнт, коли інші варіанти лікування вже використано.
РЕЗУЛЬТАТИвгору
У деяких пацієнтів TMLR, як правило, тимчасово призводить до поліпшення класу CCS, толерантності до фізичного навантаження та якості життя, а також зменшує частоту повторних госпіталізацій, але без суттєвого поліпшення перфузії міокарда та без зменшення ризику смерті. Багато дослідників вважають, що поліпшення пов'язане з ефектом плацебо. Процедура може ускладнюватися інфарктом міокарда, фібриляцією передсердь, шлуночковими аритміями (рідко буває фатальною), особливо за наявності цукрового діабету, стенозу стовбура лівої коронарної артерії та у разі серцевої недостатності IV ФК за NYHA.
Відповідно до клінічних настанов ESC (2019), у даний час недостатньо наукових даних для повної оцінки ефективності та безпеки застосування TMLR у поєднанні з імплантацією стовбурових клітин.