Спостереження (моніторинг) за результатом операції (хірургічного лікування)

Всі пацієнти після клапанної операції вимагають пожиттєвого кардіологічного спостереження, з метою вчасної діагностики погіршення функції протеза або шлуночка чи прогресуючого захворювання іншого клапана серця. Клінічну оцінку потрібно проводити 1 х/рік і негайно при появі нових симптомів зі сторони серцево-судинної системи. Симптоми, як і підозра ускладнень, після заміни клапана є показом до виконання трансторакального ехокардіографічного обстеження. Після імплантації біологічного клапана — транскатетерної чи хірургічної — ехокардіографію з вимірюванням градієнту на клапані потрібно проводити спочатку через 30 днів після операції (найкраще ~30 дня у випадку операції), в подальшому через рік після процедури і надалі щороку. Якщо трансторакальне ехокардіографічне зображення не якісне або є підозра на дисфункцію протеза чи ендокардит, потрібно розглянути можливість виконання черезстравохідного обстеження. Флюороскопія (у пацієнтів з механічним протезом) і багатошарова КТ надають корисну інформацію при підозрі на тромбування клапана чи рубець як причину дисфункції протеза.

При появі дисфункції протеза пацієнт вимагає реоперації. У частини пацієнтів симптоми серцевої недостатності наростають миттєво (включаючи кардіогенний шок), напр., при блокуванні диску механічного протеза, що потребує врахувати можливість негайної операції. Тактика при підозрі на тромбоз клапанного протеза серця — рис.I.H.10-3.

З метою ліквідації тромбів, які блокують диск протеза, в обґрунтованих випадках — в основному, коли нема можливості виконати ургентну операцію або її виконання є дуже ризикованим — можна розглянути можливість застосування фібринолітичного ЛЗ (за відсутності протипоказів).

Пацієнти, оперовані у стані кардіогенного шоку (за життєвими показами) мають значно гірші результати.

У випадку прогресуючої дегенерації біологічного протеза операцію заміни клапана можна виконати планово.