Механічні клапани

Механічні клапани застосовують від 1960 р. Вони постійно зазнають модифікацій, які стосуються важливих аспектів їх належного довгострокового функціонування:

1) створення клапанних механізмів (як рухомих деталей, так і т.зв. завісів для підтримки рухомих елементів механічного клапана) з найменшо тромбогенністю, щоб можна було безпечно застосовувати менші дози антикоагулянтів. У перших механічних протезах роль клапанного механізму відігравала силіконова кулька, яка рухалась всередині металевої «клітки». В даний час клапанний механізм складається з 1 або 2 навісних дисків. Настанови ESC рекомендують бути обережними при визначенні ступеня тромбогенності, особливо нових клапанних протезів. Якщо немає достовірних даних про ступінь тромбогенності даного протеза, його слід віднести до групи помірної тромбогенності.

2) використання конструктивних рішень, які дозволяють отримати якомога більшу площу отвору клапана по відношенню до розміру цілого протеза, що дозволяє поліпшити гемодинаміку роботи клапана. Це особливо важливо для пацієнтів з вузьким клапанним кільцем, у яких не можна використати відповідно „великий” клапан, а пластика з метою розширення лівого артеріального отвору є ризикованою. Повідомлялося про можливість імплантації навіть 17-мм клапанів (St. Jude Medical Regent) літнім пацієнтам, в яких розширене клапанне кільце може бути причиною, небезпечного для них здовженого часу процедури.

3) використання у виробництві нових матеріалів (включаючи очищені вуглецеві волокна), що знижують тромбогенність (клапан On-X — CryoLife Inc.).