Компресійний синдром лівої клубової вени

англ. iliocaval compression syndrome (ICS)

син. синдром Мея-Тернера, синдром Коккета

ВИЗНАЧЕННЯвгору

При компресійному синдромі лівої клубової вени вона притискається лівою клубовою артерією до V поперекового хребця.

ЕПІДЕМІОЛОГІЯвгору

Частота зустрічальності невідома. Синдром виникає здебільшого у молодих, фізично активних людей. За деякими даними, це може стосуватись 18–49 % пацієнтів із лівобічним венозним тромбозом нижніх кінцівок. Компресія клубової вени визнана фактором ризику розвитку лівобічного тромбозу глибоких вен нижньої кінцівки.

КЛІНІЧНА картина ТА ДІАГНОСТИКАвгору

Симптоми: хронічний біль і набряк в лівій кінцівці. Можуть спостерігатися варикозне розширення вен нижньої кінцівки (особливо лівої), розташування якого нетипове, варикозне розширення вен лобкової зони та параметрію у жінок і сім’яного канатика у чоловіків, а також симптоми посттромботичного синдрому після перенесеного тромбозу. Іноді симптоми зникають у положенні лежачи та посилюються у положенні стоячи або під час фізичного навантаження. У людей, які займаються форсованим фізичним навантаженням, компресія може призвести до тромбозу глибоких вен. Класичний синдром Мея-Тернера стосується здавлення лівої загальної клубової вени, але все частіше описуються і інші місця компресії — правої спільної клубової вени і зовнішніх клубових вен. Обмеження відтоку крові з нижніх кінцівок спричинене стисканням клубових вен, може сприяти розвитку атипового варикозного розширення вен нижніх кінцівок і, подібно до синдрому компресії ниркової вени (розд. I.O.10.3), виникненню венозного застою в малому тазі та симптомів тазового конгестивного синдрому.

Діагностувати синдром може бути важко. Його ставлять на основі клінічної картини та візуалізаційних тестів. У хороших технічних умовах доплерівське ультразвукове дослідження дозволяє продемонструвати асиметрію венозного потоку в клубових венах та утруднення антероградного відтоку на ураженій стороні (найчастіше з лівого боку). На цій стороні, дистальніше місця компресії, порушений потік виявляється за допомогою імпульсно-хвильового доплера (дуплексне сканування) у вигляді монофазного спектру швидкості потоку, що не змінюється під час дихання. Кольорове доплерівське картування також показує, що порівняно зі здоровою стороною кровотік або відсутній, або явно повільніший. У місці стенозу може бути видно раптове збільшення швидкості потоку щонайменше у 2 рази, порівнюючи зі швидкістю перед звуженням. Про значне звуження вени свідчить також колатеральний кровообіг із ретроградним кровотоком у внутрішній клубовій вені (у напрямку до малого тазу). У пацієнтів із ожирінням інтерпретація УЗД-картини може бути складною або навіть неможливою. У жінок також може застосовуватися трансвагінальне УЗД, яке виявляє розширення та недостатність венозних сплетень параметрію.

Компресію вени можна продемонструвати за допомогою КТ- або МР-венографії, але у зневоднених пацієнтів ступінь компресії може бути завищена або ж результат тесту може бути хибно позитивним. Діагноз підтверджується значним зменшенням площі поперечного перерізу порівняно з нестисненим сегментом та потовщенням стінки вени, виявленим при внутрішньосудинному УЗД (IVUS).

Венографія залишається золотим діагностичним стандартом з можливістю одночасного проведення IVUS та ендоваскулярного лікування (діагностично-терапевтична процедура). Це дослідження показує характерну відсутність затінення та трансстенотичний градієнт тиску.

ЛІКУВАННЯвгору

Компресія може бути функціональною, залежною від положення тіла; також може бути наслідком дефекту постави, включаючи посилення лордозу в поперековому відділі хребта. У більшості випадків лікування слід починати з консервативного ведення — корекція дефекту постави та носіння компресійних панчіх. Якщо симптоми виражені або виник тромбоз клубової вени, може бути розглянуто ендоваскулярне лікування зі стентуванням місця компресії та стенозу.