Основи фізіології лімфатичної системи

З функціональної точки зору, лімфатична система є частиною серцево-судинної та імунної систем. Складовими лімфатичної системи є міжклітинна рідина і лімфа, міжклітинний простір з мережею лімфатичних судин і вузлів, а також клітини системи мононуклеарних фагоцитів в селезінці, печінці, кишківнику, кістковому мозку та легенях. В організмі людини з масою тіла 65кг знаходиться ≈12 л міжклітинної рідини.

Лімфатична система має наступні функції:

1) підтримання відповідних умов зовнішнього середовища для клітин організму шляхом транспортування продуктів метаболізму і розпаду клітин, а також шляхом участі в метаболічних реакціях екстрацелюлярного матриксу, включно з транспортом натрію і вторинною регуляцією кров’яного тиску

2) елімінація бактерій та інших інвазивних організмів, а також частинок (наприклад, пилу), які потрапляють до організму через шкіру, дихальну систему та шлунково-кишковий тракт

3) транспорт клітин імунної системи (антиген-презентуючих клітин) до лімфатичних вузлів, що грає важливу роль в формуванні набутого імунітету та збереженні толерантності до власних антигенів

4) транспорт води та хіломікронів зі стінок кишківника

5) забезпечення гомеостазу об'єму міжклітинної рідини і захист тканин від набряку

6) зворотний транспорт холестеролу

7) потенційна роль в контролі артеріального тиску шляхом регуляції натрієвого обміну.

Лімфатичні судини утворюють відкриту систему, що починається з лімфатичних капілярів, а закінчується місцем впадіння лімфатичних проток у венозну систему. Транспорт рідини з міжклітинного простору відбувається завдяки т. зв. лімфатичному насосу, що призводить до засмоктування рідини в лімфатичні капіляри, пасивного накопичення міжклітинної рідини в випадку збільшення тиску (набряк), а також в процесі ендоцитозу через цитоплазму ендотеліоцитів лімфатичних судин. За фізіологічних умов у мікроциркуляторному руслі реабсорбція води не відбувається в венозній частині капілярів . Зворотний транспорт води з капілярного русла повністю забезпечується лімфатичною системою. Організм синтезує 4-8 л лімфи на добу. Далі транспорт лімфи обумовлюється скорочувальною функцією лімфатичних судин і дією клапанів. Лімфа з лімфатичних капілярів транспортується через оснащені клапанами приносні лімфатичні колекторнісудини до лімфатичних вузлів, де лімфа підлягає фільтрації – відбувається затримка бактерій та неорганічних частинок (різні види пилу), а частина води та електролітів підлягає реабсорбції. Відтік лімфи з лімфатичних вузлів відбувається через виносні лімфатичні судини, що, зливаючись, утворюють праву лімфатичну протоку і грудну протоку. Грудна протока збирає лімфу з обох нижніх кінцівок, черевної та тазової порожнини, лівої половини грудної клітки, лівої верхньої кінцівки, а також лівої половини голови і шиї, та впадає у лівий венозний кут. Коротка права лімфатична протока, присутня у ≈20 % осіб, збирає лімфу з правої половини грудної клітки, правої верхньої кінцівки і правої половини голови і шиї, а впадає у правий венозний кут. У решті випадків приносні судини, що формують праву лімфатичну протоку, впадають до правого венозного кута окремо. З грудних протоків до вен щоденно потрапляє ~4 л лімфи. Розрізняють також поверхневі (несуть лімфу від шкіри, підшкірної клітковини) і глибокі (субфасціальні [несуть лімфу від м’язів, внутрішніх органів]) лімфатичні судини. Лімфатичні вузли присутні в усіх органах.