Задишка

лат. dyspnoë

англ. dyspnea

Суб’єктивне відчуття нестачі повітря або утруднення дихання. Залежить від великої кількості супутніх фізіологічних, середовищних, психологічних та соціальних факторів. У здорових осіб може виникати під час великого фізичного навантаження, в той час як у хворих задишка з’являється вже після невеликого фізичного навантаження чи в стані спокою. Часто задишка супроводжується тривогою.

Суб’єктивна оцінка вираженості задишки проводиться за допомогою різних шкал, таких як шкала mMRC (табл. II.C.7-2) або шкала Борга (табл. II.B.1-4), які є придатними для оцінки стадії захворювання та моніторингу ефективності лікування.

Типи задишки:

1) в стані спокою та при навантаженні

2) нападоподібна (гостра) та хронічна

3) залежна від положення тіла — ортопное (з’являється в позиції лежачи, зникає в положенні сидячи чи стоячи) та платипное (посилюється в положенні сидячи чи стоячи)

Механізми розвитку відчуття задишки не вивчені до кінця. За розвиток задишки відповідають центри в довгастому мозку та в корі головного мозку, рецептори в грудній клітці (напр., механорецептори діафрагми) та легенях, а також механізм, залежний від хеморецепторів.

Причини задишки в залежності від механізму виникнення:

1) зменшення кількості кисню, який поступає до тканин

а) порушення газообміну, напр. гіпоксемія чи гіперкапнія в ході дихальної недостатності

б) зменшення хвилинного об'єму крові (серцевого викиду) — шок, серцева недостатність

в) анемія

г) порушення зв’язування гемоглобіну з киснем при отруєнні чадним газом чи речовинами, які викликають метгемоглобінемію

2) посилення центрального респіраторного драйву, необхідне для підтримання достатнього рівня вентиляції, та гіпервентиляція:

а) посилення опору дихальних шляхів — астма та ХОЗЛ

б) інтерстиціальні зміни та зміни в альвеолах — застійна серцева недостатність та набряк легень, пневмонія, обширний туберкульоз, інтерстиціальні захворювання легень; захворювання плеври; деформації грудної клітки

в) тромбоемболія легеневої артерії

г) метаболічний ацидоз (лактацидоз, діабетичний, нирковий та ін.)

д) ослаблення дихальних м’язів (міопатії) та порушення нервової провідності (синдром Гійєна-Барре) та нервово-м'язової провідності (міастенічний криз)

е) стимуляція дихального центру ендогенними (печінкові, уремічні) та екзогенними (саліцилати) токсинами

є) гіпертиреоз

ж) біль, тривога

з) велике фізичне навантаження у дорослих.

Причини різних типів задишки:

1) гостра задишка (та її диференційна діагностика) — табл. II.B.1-5

2) хронічна задишка (спочатку при фізичному навантаженні, потім у спокої) — ХОЗЛ, бронхоектази, хронічна серцева недостатність, інтерстиціальні захворювання легень, посттуберкульозні зміни в легенях, первинні та метастатичні пухлини легень, анемія, захворювання нервово-м’язової системи; хронічна дихальна недостатність;

3) пароксизмальна нічна задишка та ортопное — лівошлуночкова серцева недостатність, хронічні захворювання легень, що перебігають із порушенням відкашлювання мокроти вночі (ХОЗЛ, бронхоектатична хвороба), порушенням вентиляції, яке посилюється в положенні лежачи (інтерстиціальні захворювання легень), або збільшенням опору дихальних шляхів під час сну (обструктивне апное сну, у деяких випадках астма і ХОЗЛ);

4) платипное (platypnoë) — задишка зменшується в позиції лежачи (напр., при печінково-легеневому синдромі) (розд. III.J.14)