Порушення циклу і типу дихання

Рис. II.B.2-3. У фізіологічних умовах видих незначно довший від вдиху. Значне подовження фази видиху спостерігається при загостренні обструктивних захворювань (астма, ХОЗЛ).

У нормі частота дихання в спокої 12–15/хв.

Прискорене дихання (tachypnoë) може бути фізіологічним під впливом емоцій або фізичного навантаження. Може бути патологічним симптомом при підвищенні температури тіла, але найчастіше спостерігається при задишці. Частота дихання понад 20/хв нерідко є симптомом початку дихальної недостатності при захворюваннях легень або серця.

Сповільнене дихання  (bradypnoë) — причиною можуть бути отруєння медикаментами (опіоїдами і бензодіазепінами) і захворювання ЦНС (з-поміж ін. зі зростанням внутрічерепного тиску).

Глибоке (hyperpnoë) і прискорене дихання, т.зв. дихання Кусмауля — з-поміж ін. спостерігається при метаболічному ацидозі (напр., кетоацидотична кома).

Поверхневе дихання (hypopnoë) — може бути при дихальній недостатності, особливо, коли виникає виснаження дихальної мускулатури; наступним етапом є залишкове (рудиментарне) дихання („риб'яче”, ковтання повітря) і апное (apnoë).

Дихання Чейна-Стокса — нерегулярне дихання, полягає на поступовому прискоренні та поглибленні дихання, а потім — сповільненому і поверхневому диханні з періодичними перервами; часто після інсульту, як симптом метаболічної або постмедикаментозної енцефалопатії і серцевої недостатності.

Дихання Біота — швидке, поверхневе нерегулярне дихання з подовженими періодами апное (10–30 с), виникає внаслідок підвищення внутрічерепного тиску, пошкодження ЦНС на рівні довгастого мозку або при медикаментозній комі.

Дихання, що переривається глибокими вдихами (зітхання) — між нормальними вдихами з'являються поодинокі глибокі вдихи та видихи, часто з відчутним зітханням, напр., невротичні та психоорганічні розлади.

Апное та поверхневе дихання під час сну — розд. II.I.

Однобічне ослаблення рухів грудної клітки, при нормальних рухах з протилежного боку, спостерігається при:

1) пневмотораксі

2) гідротораксі

3) масивному фіброзі плеври 

Парадоксальні рухи грудної клітки — западіння грудної клітки під час вдиху, виникає найчастіше після травми,  що призвела до перелому >3 ребер в >2 місцях (т.зв. флотуюча грудна клітка) або при переломі грудини; іноді виникає при дихальній недостатності з інших причин.

Тип дихання. Вдих можливий завдяки роботі основних дихальних м'язів:

1) зовнішніх міжреберних м'язів (грудний тип дихання, переважає у жінок)

2) діафрагми (черевний тип дихання, переважає у чоловіків).

Виключно грудний тип дихання спостерігається при масивному асциті, у пізньому терміні вагітності, при великих пухлинах черевної порожнини, ураженні діафрагми.

Черевний тип дихання домінує при анкілозуючому спондилоартриті, паралічі міжреберних м'язів і при сильному плевральному болю.

Коли основних дихальних м'язів недостатньо для нормального газообміну, в акті дихання починає приймати участь додаткова мускулатура: грудинно-ключично-соскоподібні, трапецієподібні, косі м'язи. При огляді спостерігається втяжіння міжреберних проміжків. Для полегшення функції додаткових дихальних м'язів пацієнт стабілізує плечовий пояс, спираючись руками на тверду поверхню (напр., край ліжка). При хронічній дихальній недостатності може виникнути гіпертрофія додаткових дихальних м'язів.