Спірометрія після інгаляції бронхолітика (проба з бронхолітиком)

опис дослідженнявгору

Дослідження служить для оцінки зворотності обструкції. Спочатку проводять базисну спірометрію, потім повторюють дослідження через 10–15 хв після інгаляції бронхолітика — стандартно використовують 400 мкг сальбутамолу або фенотеролу (4 вдихи з дозованого інгалятора під тиском, найкраще із застосуванням спейсера). В обґрунтованих випадках (коли потрібно уникати надмірної стимуляції адренергічних рецепторів, напр., у випадку співіснування гіпертиреозу або захворювання серцево-судинної системи, такого як тахіаритмії, значна артеріальна гіпертензія, коронарна хвороба), дозу можна зменшити вдвічі або застосувати іпратропію бромід у дозі 80 мкг (4 вдихи по 20 мкг), але тоді слід подовжити до 30 хв час до наступного дослідження.

Підготовка пацієнта

Така сама, як і у випадку базисної спірометрії, додатково (якщо це можливо) перед дослідженням припиняють використовувати нижчевказані ЛЗ:

1) β2-адреноміметики

а) короткої дії (фенотерол, сальбутамол) — за >6 год

б) тривалої дії (формотерол i сальметерол за 24 год; iндaкатepoл, вілантерол, олодатерол — за 48 год)

2) антихолінергічні ЛЗ

а) короткої дії (іпратропій) — за >12 год

б) тривалої дії (тіотропій та умеклідіній — за 3–7 днів, глікопіроній — за 2–3 дні, аклідиній — за 1–2 дні)

3) теофілін

а) пероральні препарати короткої дії — за 12 год

б) пролонгованої дії — за 24 год

в) тривалої дії — за 48 год

4) антилейкотрієнові ЛЗ (монтелукаст) — за 24 год.

показАННЯ і протипоказАННЯвгору

Ті ж самі, що і до базисної спірометрії. Слід проявляти обережність (відмінити дослідження, наполовину зменшити дозу β2-адреноміметика або виконати дослідження після введення антихолінергічнoгo ЛЗ короткої дії) у хворих із тиреотоксикозом, неконтрольованою серцевою недостатністю, неконтрольованою артеріальною гіпертензією або клінічно значущою тахіаритмією.

результативгору

Покращення після застосування ЛЗ вважається значущим, якщо значення ОФВ1 або ФЖЄЛ збільшиться на ≥200 мл та на ≥12 % належного значення (рис. II.B.5-3). Повсюдно також стосується спрощений спосіб віднесення покращення до вихідного значення (рекомендований, напр., в клінічних настановах ATS/ERS і GINA), який, однак, призводить до занадто частої діагностики значущого покращення у хворих із низькими вихідними значеннями ОФВ1 або ФЖЄЛ. Не оцінюються зміни показника МОШвид. Також рекомендується, по мірі можливості, оцінка впливу ЛЗ на інші функціональні показники (напр., ЄВД ВГО, ЗО), які змінюються і можуть свідчити про позитивний вплив ЛЗ. У світлі актуальних клінічних настанов щодо лікування астми (GINA) та ХОЗЛ (GOLD), результат проби з бронхолітиком в аспекті значущості покращення не має прогностичної цінності, що стосується як довготермінової відповіді на протизапальну та бронходилятаційну терапію, так і прогресування цих хвороб. Єдиним практично значущим результатом проби є нормалізація ОФВ1/ФЖЄЛ після застосування ЛЗ (незалежно від ступеня значущості покращення ОФВ1 чи ФЖЄЛ), яка виключає діагноз ХОЗЛ. Збереження обструкції після застосування ЛЗ зустрічається як при ХОЗЛ, так і при астмі. Результат проби з бронхолітиком у хворого може змінюватися з часом. У деяких здорових осіб також спостерігається значуще покращення результату після інгаляції ЛЗ — вказаний результат не є специфічним для обтураційних захворювань легень.

З'явилися пропозиції, щоб визнавати підвищення ОФВ1 більше ніж на >400 мл із супровідною фіксованою обструкцією дихальних шляхів за ознаку, яка дозволяє діагностувати співіснування астми і ХОЗЛ. Ця ознака збільшує ймовірність астми, але не є ані патогномонічною для цього захворювання, ані достатньою для його діагностування.