Дослідження фактору переносу монооксиду вуглецю (TLCO)

Дослідження дає можливість провести кількісну оцінку процесу газообміну через альвеолярно-капілярну мембрану. До цього часу цей параметр називали «дифузною здатністю (або ємністю) легень для монооксиду вуглецю» (diffusion lung capacity for carbon monoxide — DLCO). Нині рекомендується використання більш точного терміну «фактор переносу монооксиду вуглецю» (transfer factor for carbon monoxide — TLCO). Це виникає з того факту, що досліджуване явище має багатоскладовий (а дифузія є лише однією зі складових процесу) і субмаксимальний (напр. під час фізичного навантаження цей процес може значно посилюватися) характер, а визначення «здатність» чи «ємність» відносяться до максимальних значень. Для дослідження використовуються властивості індикаторного газу, яким є монооксид вуглецю (CO). Існують 3 методи дослідження TLCO:

1) метод одиночного вдиху

2) метод стану рівноваги (метод поворотного дихання [rebreathing technique])

3) метод повільного, подовженого видиху.

У лабораторіях функціональної діагностики найчастіше застосовується метод одиночного вдиху.

опис дослідженнявгору

В ході дослідження пацієнт після кількох спокійних дихальних рухів виконує видих до рівня ЗО, а потім максимальний вдих до рівня ЗЄЛ. Під час вдиху подається суміш повітря та індикаторних газів (≈0,3 % CO i ≈8 % He або ≈0,3 % CH4). Після максимального вдиху пацієнт затримує дихання на рівні ЗЄЛ на 10 с, після чого робить видих. Повітря, що видихається пацієнтом, аналізується після віднімання порції, яка виходить з центральних дихальних шляхів.

Підготовка пацієнта

Така ж сама, як до базисної спірометрії. Щонайменше за 4 год перед дослідженням пацієнт не може палити тютюну і повинен уникати експозиції до зовнішніх джерел СО у день дослідження. Для вірної оцінки результату необхідно знати актуальну концентрацію гемоглобіну в крові пацієнта.

показАННЯвгору

Оцінка газообміну в легенях у рамах:

1) діагностики, а також моніторингу перебігу та відповіді на лікування інтерстиціальних захворювань легень та емфіземи

2) моніторингу небажаних ефектів пневмотоксичних ЛЗ

3) відбір до торакохірургічних операцій.

протипоказАННЯвгору

1) такі ж самі, як до базисної спірометрії

2) нездатність до затримки дихання на рівні ЗЄЛ протягом 10 с

Вагітність не є протипоказанням для цього дослідження; використана для дослідження кількість CO є мізерною і не становить будь-якої загрози для вагітної та плоду.

результативгору

Нормальні значення

Діапазон нормальних значень окреслюється на підставі розподілу значень у здоровій популяції (5-й — 95-й центиль). Прийняття приблизних меж 80–120 % належного значення може призводити до помилкової інтерпретації результатів. Належні значення повинні бути підібрані відповідно до досліджуваної популяції — нині рекомендується використання значень GLI-2017. Використання старших референтних значень може призводити до надто частого діагностування порушень TLCO або до переоцінки їх тяжкості.

Інтерпретація

Результат дослідження треба інтерпретувати в контексті результатів інших досліджень, в противному разі це може призвести до помилкових висновків. Класифікація тяжкості порушень TLCO: легкі (>60 % належного значення), помірні (40–60 % належного значення), тяжкі (<40 % належного значення). Зменшення TLCO може бути наслідком порушення розподілу індикаторного газу (обструкція) або його проникнення крізь альвеолярно-капілярну мембрану (порушення легеневого кровообігу або структури мембрани). Збільшення (вище норми) TLCO може виникати при альвеолярній кровотечі (повторні дослідження допомагають слідкувати за динамікою патологічного процесу), гемосидерозі, поліцитемії. Під час інтерпретації чергових результатів, отриманих у того самого пацієнта, слід брати до уваги факт наявності значної внутрішньолабораторної та міжлабораторної варіабельності результатів цього дослідження. Тому суттєвою вважають зміну на ≥15–20 %.

Інтерпретація порушень вентиляції — рис. II.B.5-7.