Тест з 6-хвилинною ходьбою

Тест з 6-хвилинною ходьбою (6-minutes walk test — 6MWT) є простим дослідженням, яке дозволяє оцінити переносимість фізичного навантаження. Він полягає у вимірюванні пройденої дистанції (6-minutes walking distance — 6MWD). Швидкість ходьби залежить від самого пацієнта. Дослідження не надає інформації про функціональний стан окремих систем, але дозволяє оцінити субмаксимальну переносимість фізичного навантаження пацієнтом, що відповідає можливості виконання щоденної життєвої активності. Результати досить добре корелюють з переносимістю фізичного навантаження (тобто з максимальним навантаженням, яке пацієнт може виконати напр. під час навантажувального тесту) та фізичною активністю (тобто сукупною активністю впродовж дня, виміряною за допомогою різних маркерів активності, і представленою у вигляді кількості калорій на добу), натомість дещо слабше з показниками функції легень і якістю життя.

опис дослідженнявгору

Рекомендується проведення тесту в закритому приміщенні, найкраще в довгому прямому коридорі зі зручною для ходьби, твердою та надійною поверхнею. Довжина прямого відрізка повинна складати ≥30 м. Покажчики для означення довжини повинні знаходитися через кожні 3 м (згідно з клінічними настановами ATS). Стартова лінія і точка розвороту повинні бути чітко означені. Не рекомендується використовувати бігову доріжку.

Необхідне обладнання: секундомір, лічильник розворотів, покажчики розворотних точок, легкий для переміщення стілець, блокнот-планшет, тонометр, пульсоксиметр, набір для реанімації. Якщо дослідження повторюється багаторазово, то тоді слід виконувати його завжди в один і той же час доби для мінімізації впливу добової варіабельності.

Не виконується будь-якої розминки. Перед дослідженням пацієнт протягом 10 хв відпочиває, сидячи біля точки старту. В цей час необхідно перевірити, чи пацієнт не має протипоказань до тесту, виміряти артеріальний тиск, а також зібрати антропометричні дані та інформацію щодо застосованих ЛЗ. Бажано виконати пульсоксиметрію. Перед початком ходьби пацієнт повинен окреслити суб’єктивний ступінь задишки (за шкалою Борга [Borg]) і загальної втомлюваності. Після обнулення реєструючих пристроїв він стає на стартовій лінії. Особа, яка проводить тест, інструктує пацієнта щодо техніки ходьби, можливості відпочинку, а також демонструє техніку виконання розворотів. Здавалося б, незначні модифікації тесту (напр., замість прямого закруглений маршрут руху, використання бігової доріжки, неправильні команди під час тесту або їх відсутність) можуть значно впливати на його результат. Проведення оксигенотерапії під час тесту також значно збільшує подолану відстань. Після початку ходьби пацієнта кожної хвилини інформують про час, який залишився до кінця дослідження. Не можна надмірно заохочувати його до швидшої ходьби. Слід вживати стандартизовані повідомлення у визначених часових точках.

Слід негайно перервати дослідження, якщо у пацієнта виникне: біль у грудній клітці, нестерпна задишка, м’язовий спазм у нижніх кінцівках, втрата рівноваги, рясне потовиділення, раптова блідість шкіри чи зниження насичення гемоглобіну киснем (якщо використовується пульсоксиметр).

Після закінчення 6 хв пацієнта треба зупинити, відзначити на підлозі місце, в якому закінчився тест, і посадити пацієнта на стілець (якщо є така потреба). Якнайшвидше відзначається актуальна вираженість задишки і втомлюваності, насичення гемоглобіну киснем (якщо доступний пульсоксиметр) і частота пульсу. Вираховується 6MWD.

Підготовка пацієнта

Одяг має бути зручним, не обмежувати рухів, взуття найкраще одягнути спортивне. Якщо пацієнт користується ходунками чи паличкою, то має використовувати їх також і при виконанні тесту. Балон з киснем (якщо пацієнт потребує безперервної оксигенотерапії) він може нести у рюкзаку. Якщо дослідження виконується у ранні ранкові години, або після обіду, допускається легкий, невеликий прийом їжі. Протягом 2 год перед тестом пацієнт не повинен виконувати інтенсивних фізичних навантажень.

показАННЯвгору

Головним показанням для виконання 6MWT є оцінка відповіді на терапевтичне втручання у хворих із захворюваннями серцево-судинної або дихальної систем на помірній або тяжкій стадії. Тест іноді виконується одноразово з метою оцінки функціонального стану у таких хворих, а також як предиктор прогресування хвороби і смерті:

1) оцінка ефективності терапевтичного втручання (дослідження перед і після втручання)

a) пересадка легень

б) резекція паренхіми легень

в) операція зі зменшення об’єму легень

г) дихальна реабілітація

д) ХОЗЛ

е) легенева гіпертензія

є) серцева недостатність

2) оцінка функціонального стану (одноразове вимірювання)

а) ХОЗЛ

б) муковісцидоз

в) серцева недостатність

г) захворювання периферичних судин

д) фіброміалгія

е) похилий вік

3) оцінка ризику прогресування хвороби та смерті

а) серцева недостатність

б) ХОЗЛ

в) первинна легенева гіпертензія.

протипоказАННЯвгору

1. Абсолютні протипоказання

1) інфаркт міокарда протягом 3–5 днів від виникнення

2) нестабільна стенокардія

3) маніфестна (гемодинамічно) аритмія

4) активний ендокардит

5) гострий міокардит та перикардит

6) маніфестний, тяжкий аортальний стеноз

7) декомпенсована серцева недостатність

8) гострий період інфаркту легені або тромбоемболія легеневої артерії

9) тромбоз вен нижніх кінцівок

10) підозра на розшаровуючу аневризму аорти

11) неконтрольована астма

12) набряк легень

13) SpO2 у спокої <85 %

14) гостра дихальна недостатність

15) гострі розлади поза межами кровоносної та дихальної систем, які впливають на переносимість фізичного навантаження, або можуть загострюватися під впливом фізичного навантаження (напр., інфекція, ниркова недостатність, гіпертиреоз)

16) розумова відсталість, яка унеможливлює співпрацю с пацієнтом.

2. Відносні протипоказання

1) звуження стовбура лівої коронарної артерії або його еквівалент

2) помірна клапанна вада серця

3) тяжка нелікована артеріальна гіпертензія у спокої (систолічний тиск ≥200 мм рт. ст., діастолічний ≥120 мм рт. ст.)

4) тахіаритмії чи брадиаритмії

5) атріо-вентрикулярна блокада високого ступеня

6) гіпертрофічна кардіоміопатія

7) виражена легенева гіпертензія

8) вагітність на пізніх термінах та/або ускладнена вагітність

9) електролітні порушення

10) захворювання опорно-рухової системи, що унеможливлюють ходьбу.

результативгору

Основним оцінюваним показником є 6MWD. У здорових осіб він залежить від віку і складає ≈600 м у чоловіків і ≈500 м у жінок. На результат впливає багато чинників:

1) пов’язаних із технікою тесту — напр., довжина прямого відрізка, кількість раніше виконаних тестів (див. Опис дослідження)

2) пов’язаних із пацієнтом — вік, зріст, маса тіла, стать.

Інтерпретуючи результат 6MWT, слід брати до уваги всі ці чинники. Результат виражається абсолютним значенням у метрах. Зміну 6MWD можна представити як абсолютне, а також як відносне до вихідного або належного значення. Нині рекомендується подавати результат в абсолютних значеннях. Рекомендується використовувати належні значення для даної популяції, якщо вони доступні (немає таких даних для популяції дорослих осіб у Польщі). Вважається, що для хворих із хронічними захворюваннями дихальної системи зміна 6MWD на 25–33 м є відчувальною. Зміною, яка вказує на ефективність втручання, вважають значення 34–78 м. У хворих із серцевою недостатністю зміна 6MWD на >43 м асоціюється з клінічно значущим покращенням стану пацієнта; у хворих на ХОЗЛ клінічно значущою зміною вважається 70 м. Значення 6MWD, які вказують на підвищений ризик смерті, відрізняються в залежності від захворювання та становлять: для ХОЗЛ — 317 м, для інтерстиційних захворювань легень — 254 м, для первинної легеневої гіпертензії — 337 м. Короткий 6MWD характеризується низькою специфічністю.

Порівнюючи результати тестів протягом деякого часу, слід пам’ятати про тренувальний ефект. Він полягає в тому, що зазвичай другий з проведених тестів дає кращий на 24–29 м результат, незалежно від того, чи він був проведений наступного дня, або через більший проміжок часу (хоча тоді ефект зазвичай менший).