Дифузний бронхіоліт

лат. (pan)bronchiolitis diffusa

англ. diffuse panbronchiolitis

Рідкісна форма бронхіоліту, зустрічається переважно в Азії, особливо в Японії. Однак останнім часом описані окремі випадки в Європі. Характеризується запаленням бронхіол і додаткових пазух носа. Етіологія захворювання невідома, але підозрюють генетичниу схильність. У стінці бронхіол спостерігаються інфільтрати лімфоцитів, плазмоцитів та пінних макрофагів, а також численні дендритні клітини. У просвіті бронхіол знаходяться численні нейтрофільні гранулоцити, а обмеження внутрішньобронхіального ексудату може призвести до утворення поліпів.

Клінічна картина: захворювання дебютує підгостро з кашлю з виділенням гнійного харкотиння і задишки. Більшість пацієнтів також мають симптоми синуситу. При об'єктивному обстеженні виявляють ослаблене дихання, вологі та свистячі хрипи. Захворювання має хронічний прогресуючий перебіг з рецидивуючими бактеріальними інфекціями і прогресуючим погіршенням функції легень.

Діагностика: базується на суб'єктивних та об'єктивних симптомах і результатах функціональних та візуалізуючих методів обстеження. На РГ грудної клітки виявляють симетричні дифузні дрібнонодулярні тіні з нечіткими контурами. КТВР може візуалізувати, окрім інтрачасточкових нодулярних змін, потовщені та дилятовані бронхіоли, іноді виповнені слизом (картина дерева в бруньках) і ознаки мозаїчної перфузії та повітряної пастки. При диференціальній діагностиці, перш за все, слід подумати про муковісидоз.

Лікування: застосовують макроліди (еритроміцин 400–600 мг/добу впродовж кількох місяців). Лікувальний ефект макролідів при цьому захворюванні ймовірно полягає у їх протизапальній дії.