Пневмонія спричинена інфікуванням Legionella pneumophila

L. pneumophila — це аеробна, грамнегативна паличкоподібна бактерія , що зустрічається в природніх та штучних (басейни) водних резервуарах, в системах водяного охолодження та системах зволоження повітря. Розмноженню бактерії сприяє осад збагачений солями кальцію і магнію, присутність водоростей і найпростіших, а також температура 25–40°C (також може розмножуватись при температурі 40–60°C). L. pneumophila розмножується всередині альвеолярних макрофагів та моноцитів крові. Чутлива до висихання, в вологих умовах зберігає життєдіяльність довше року.

Найчастішим джерелом інфікування є системи зволоження та водопровідна вода. Інфікування відбувається шляхом інгаляції інфікованого аерозолю (напр. із небулайзера) або шляхом мікроаспірації води. Легіонельозна пневмонія може бути госпітальною та негоспітальною. Відповідає за 1–15% НП — включно із поодинокими випадками, так і при малих епідеміях. Інфікування найчастіше відбувається в літній період (в цьому випадку джерелом інфекції є кондиціонери). Також являється важливим етіологічним фактором ГП.

Чоловіки хворіють 3 частіше від жінок. Інкубаційний період становить менше 14 днів, є коротшим у осіб з імунодефіцитом.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ДІАГНОСТИКАвгору

Інфікування може мати безсимптомний перебіг, та призводити тільки до синтезу антитіл, які можна ідентифікувати в 10% населення, або у вигляді легкої лихоманки (гарячка Понтіака). Однак іноді може спричиняти важку пневмонію (легіонельоз).

Легіонельоз слід запідозрити при пневмонії в наступних випадках: β-лактамні антибіотики або аміноглікозиди були неефективними, пацієнт знаходиться в важкому стані або в стані імунодефіциту, має ниркову або печінкову недостатність, або цукровий діабет, в місці проживання пацієнта зафіксовані випадки легіонельозу, безпосередньо перед захворюванням пацієнт працював поруч із водно-каналізаційними спорудами.

Пневмонія має гострий початок, високу гарячку, біль м'язів та кашель. В половини пацієнтів виникає біль голови високої інтенсивності та порушення орієнтації. Може зустрічатись діарея, підвищення активності АЛТ, АСТ і КФК сироватки, гіпонатріємія, протеїнурія та гематурія. В 15–50% хворих зустрічається дихальна недостатність, що потребує проведення механічної вентиляції.

Інфільтрація паренхіми легень найчастіше є односторонньою, однак також буває двосторонньою, часто локалізована поруч із плеврою, може мати ознаки розпаду (рис. II.D.3-4).

Можливим є культивування L. pneumophila з мокроти або бронхіального секрету, що має високу діагностичну цінність, через те що виникає носійство. Культивування є дуже складним та має своє значення в якості рутинної діагностики тільки у високоспеціалізованих лабораторіях. Обстеження методом ПЛР (PCR) дозволяє ідентифікувати генетичний матеріал L. pneumophila в бронхо-альвеолярних змивах (BALF) або мокротинні. Широко розповсюдженим є тест визначення антитіл в крові, а також тест визначення антитіл L. pneumophila в сечі (визначається тільки 1 серотип). Серологічне дослідження має значення тільки якщо, титр антитіл в першому зразку складає >1:128 або визначається наростання титру антитіл в другому зразку через декілька тижнів після початку захворювання (в більшості випадків сероконверсія відбувається через 4–9 тиж.).

ЛІКУВАННЯвгору

Препаратом вибору при важкому або небезпечному для життя легіонельозі є фторхінолони. Найбільше опублікованих даних відносно ефективності ЛЗ стосується левофлоксацину; також можна призначати левофлоксацин, та офлоксацин, а при неефективності або неможливості призначення інших препаратів — моксифлоксацин. Макролідні антибіотики є альтернативними препаратами. При важких або небезпечних для життя інфекціях протягом перших кількох днів слід розглядати можливість комбінованого лікування фторхінолоном та макролідом або рифампіцином (600 мг/добу; рифампіцин не слід призначати у вигляді монотерапії). Антибіотикотерапія повинна тривати (залежно від антибіотику та клінічного стану) 10–14 днів. Дозування лікарських засобів II.D.1-2.