Пневмонії спричинені анаеробними бактеріями

Анаеробні бактерії входять до складу фізіологічної флори ротової порожнини та за кількістю багаторазово перевищують аеробну флору. Інфікування нижніх відділів дихальних шляхів відбувається внаслідок аспірації вмісту ротової порожнини, яка окрім бактерій може містити домішки кислого шлункового вмісту з частинками їжі.

Пневмонії які розвиваються внаслідок аспірації спричинені змішаною флорою. До факторів ризику аспіраційної пневмонії належать: похилий вік, втрата свідомості (приступ судом, травма голови, отруєння лікарськими засобами, кома, загальна анестезія, алкогольне сп'яніння), розлади ковтання (напр. при розсіяному склерозі, хворобі Паркінсона, міастенії, боковому аміотрофічному склерозі), вади розвитку та захворювання стравоходу (ахалазія, зміни в перебігу системної склеродермії, новоутворення), генералізований карієс, захворювання пародонту та погана гігієна ротової порожнини, ураження голосових струн, тривале блювання.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ДІАГНОСТИКАвгору

Може мати гострий та хронічний перебіг. В пацієнтів, що аспірують дуже незначну кількість вмісту ротової порожнини (напр. пацієнти із розсіяним склерозом із порушенням ковтального рефлексу) симптоми можуть бути низької інтенсивності та мати хронічний характер. Виникає субфебрилітет, відкашлювання гнійного мокротиння та зниження маси тіла.

Гострі симптоми зустрічаються після масивної аспірації та схожі до пневмококової пневмонії. Виникає висока гарячка, кашель, відкашлювання гнійного мокротиння і лейкоцитоз. В приблизно половини пацієнтів мокротиння має гнійний запах.

Якщо пневмонія спричинена анаеробними бактеріями має хронічний перебіг, то при РГ грудної клітки візуалізуються багатовогнищеві затемнення паренхіми по типу бронхогенної пневмонії, натомість при гострому перебігу виникає однорідна інфільтрація, розташування якої пов'язане із положенням хворого при аспірації. Аспірація в вертикальному положенні, під час прийому їжі, часто призводить до того, що вміст потрапляє в нижні базальні сегменти, частіше в ліву легеню. Під час аспірації в положенні лежачи на спині, зазвичай в непритомних хворих, вміст найчастіше потрапляє в задні сегменти верхніх часток де й розвивається запалення. Запальний інфільтрат демонструє тенденцію до розпаду та формування абсцесу легені (рис. II.D.1-4). Ознаки розпаду з'являються через 7–14 днів після аспірації. В ⅓ пацієнтів розвивається емпієма плеври (рис. II.D.3-2).

Тверді частинки, що містяться в аспірованому вмісті (напр. фрагменти кісток, частини зубних протезів або куски м’яса) можуть перекривати великі бронхи та спричиняти раптову задишку, ціаноз і дихальну недостатність — які є станом загрози для життя. Необхідне проведення негайного втручання з метою усунення стороннього тіла за допомогою бронхоскопу або торакохірургічного втручання. Тверді частинки менших розмірів закривають або звужують простір бронхів меншого калібру, що призводить до ателектазів та пневмоній спричинених змішаною флорою.

Для встановлення етіології пневмонії корисним може бути проведення мікроскопічного дослідження зразка мокроти пофарбованого за Грамом. Візуалізуються численні сегментоядерні лейкоцити та дуже велика кількість грампозитивних і грамнегативних бактерій. Посів мокротиння не має діагностичного значення. Етіологічний фактор важко виділити, через необхідність застосування інвазивних методів для забору матеріалу із нижніх дихальних шляхів з метою дослідження в напрямку анаеробної флори, відповідного транспортування та умов культивування. Найчастіше культивуються та виділяються анаеробні грамнегативні бактерії: Fusobacterium, Prevotella і Bacteroides, а також грампозитивні: Peptostreptococcus, Peptococcus і Clostridium. З того ж матеріалу одночасно культивуються аеробні бактерії: Streptococcus spp., а при ГП — S. aureus і P. aeruginosa.

ЛІКУВАННЯвгору

Препаратом першого вибору є амоксицилін з клавулановою кислотою в/в або ампіцилін із сульбактамом (1,5–3 г кожні 6 год в/в). Ефективними також є амоксицилін або пеніцилін G в/в у поєднанні із метронідазолом в/в (дозування ЛЗ — табл. II.D.1-2). Також можна призначати цефтріаксон (1–2 г 1 × на день в/в.) або цефотаксим (1–2 г 3 × на добу в/в) в комбінації із метронідазолом. В пацієнтів із гіперчутливістю до пеніциліну застосовується кліндаміцин.

В кожному окремому випадку слід провести бронхоскопію з метою верифікації відсутності стороннього тіла в бронху. Залишене стороннє тіло призводить до утворення грануляцій (часто невеликого розміру), звуження просвіту бронха із симптомами ателектазу частини легені та рецидивом пневмонії в тій же локалізації, а також розвитком циротичних змін. Тільки видалення стороннього тіла гарантує одужання.