Еозинофілії при глистних інвазіях

Найпоширенішою причиною легеневої еозинофілії є гельмінти, які зазвичай паразитують у тонкому кишківнику, натомість на певній стадії свого розвитку мігрують через легені. До них належать: аскарида людська, вугриця кишкова і анкілостома (розд. III.G.3). Міграція гельмінтів через легені спричиняє симптоми, які раніше називали синдромом Löfflera або простою еозинофілією. Характеризується мігруючими інфільтратами у легенях з супутньою еозинофілією різного ступеня важкості у периферичній крові. Захворювання має легкий перебіг: зміни зникають максимум через місяць, часто симптоми відсутні. Іноді спостерігається кашель, риніт, відсутність апетиту, нічна пітливість, незначне підвищення температури тіла, іноді свистяче дихання та задишка. Личинки паразитів слід шукати у харкотинні. Яйця гельмінтів у калі можна виявити лише через кілька тижнів після інфікування.

До окремої групи відносять гельмінтів, які паразитують в основному у крові або тканинах. Це токсокара, трихінела та цестоди. Після проковтування яєць паразитів з них утворюються личинки, які потрапляють у кров, а потім у різні органи. Наявність паразитів у тканинах спричиняє еозинофілію у периферичній крові.

Окремим захворюванням є тропічна еозинофілія спричинена філяріями (Wuchereria bancrofti i Brugia malayi); захворювання легень виникає в результаті затримки мікрофілярій у легеневих судинах з утворенням численних гранульом (розд. XI.G.3.2).