Гостра еозинофільна пневмонія

лат. pneumonia eosinophilica acuta

англ. acute eosinophilic pneumonia

Спостерігається у будь-якому віці (медіана 29 років). Курці складають 40%, у частини з них захворювання виникає відразу після початку або повернення до тютюнопаління після перерви. Може виникати після інгаляційного контакту з іншими шкідливими факторами, після прийому медикаментів та після інфекцій.

Клінічна картина: проявляється гарячкою, задишкою, міалгіями та плевральним болем. Через 1–5 днів розвивається дихальна недостатність, яка у більшості пацієнтів вимагає допоміжної вентиляції. Іноді перебіг більш хронічний, але зазвичай захворювання не триває довше 30 днів.

Діагностика: діагноз встановлюють на підставі клінічної картини та значної еозинофілії у рідині, отриманій при БАЛ. На РГ грудної клітки спочатку виявляють легкі дифузні інтерстиціальні зміни. Зміни швидко прогресують (іноді за кілька годин до 2 днів). З'являються дифузні ділянки альвеолярної консолідації. У більшості пацієнтів спостерігається пневмоторакс (також з масивною еозинофілією). Кількість еозинофілів у крові може бути в нормі. Обов'язково заперечити вірусну пневмонію, інші інфекції, гостру інтерстиціальну пневмонію та ARDS.

Лікування: застосовують метилпреднізолон 125 мг кожні 6 год в/в, аж до ліквідації дихальної недостатності, у подальшому — преднізон 40-60 мг/добу впродовж 2–4 тиж. Після відміни ГК рецидиви не спостерігались.