Зміни в плеврі, пов’язані з експозицією до азбесту

Азбестоз досить часто супроводжується плевральними змінами, які можуть теж розвиватися як самостійний процес. Виділяють 2 типи змін в плеврі: локалізоване (бляшки) і дифузне потовщення. Бляшки в більшості випадків локалізуються на парієтальній плеврі та виявляють тенденцію до кальцифікації. Вони можуть утворюватися внаслідок незначної експозиції до азбесту, з латентним періодом, тривалістю 10–30 років. Менш типовим є дифузне потовщення (зазвичай на вісцеральній плеврі), яке часто є наслідком легкого ексудативного плевриту. Для розвитку таких змін потрібна більш тривала експозиція до азбесту; при значному ураженні плевральної тканини може порушуватися функція легень (рис. II.H.2-1).

Етіопатогенез, клінічні, радіологічні та патоморфологічні наслідки експозиції до азбесту були підсумовані 1997 р. міжнародною робочою групою експертів, з виданням звіту під назвою «Гельсінські критерії» (таб. II.H.2-1 і таб. II.H.2-2).

Пухлини, пов 'язані з експозицією до азбесту — розд. II.G.2.