Гіповентиляція та гіпоксемія під час сну, пов’язана з певними захворюваннями

Найчастішою причиною гіповентиляції і гіпоксемії під час сну є важке ожиріння. Синдром гіповентиляції при ожирінні (СГО) діагностують на основі таких критеріїв:

1) ожиріння (ІМТ ≥30 кг/м2)

2) хронічна гіповентиляція — гіперкапнія (PaCO2 ≥45 мм рт.ст.) і гіпоксемія (PaO2 <70 мм рт.ст.) при газометрії артеріальної крові,  взятої протягом дня

3) супутні порушення дихання під час сну

а) ОАС — AHI ≥5/г (у 90% пацієнтів) або

б) гіповентиляція, не пов'язана з ОАС (AHI <5/г; збільшення PaCO2 ≥7 мм рт. ст. під час сну та SpO2 ≤88% протягом ≥5 хв (не пов’язана з епізодами респіраторного дистресу)

4) виключення інших причин гіповентиляції (див. нижче).

Вважають (рекомендації ATS 2019), що низька концентрація бікарбонатів у сироватці (<27 ммоль/л) дає змогу виключити СГО в осіб з ожирінням із низьким (тобто <20%) ризиком захворювання; у пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань слід проводити газометрію артеріальної крові.

Інші причини гіповентиляції і гіпоксемії під час сну:

1) захворювання інтерстиціальної тканини або легеневих судин

2) обструкція нижніх дихальних шляхів

3) нервово-м'язові захворювання

4) захворювання грудної стінки (найчастіше кіфосколіоз).

Діагностичні критерії гіповентиляції, пов'язані з конкретними захворюваннями:

1) причиною гіпоксемії є конкретне захворювання (див. вище)

2) під час полісомнографії або газометрії під час сну виявлено ≥1 з таких ознак:

а) SpO2 <90% протягом >5 хв, а найнижчий SpO2 ≤85%

б) період десатурації (SpO2 <90%) становить >30% від загального часу сну

в) значне збільшення PaCO2 під час сну в порівнянні з періодом неспання

3) немає зв’язку з іншими порушеннями сну або вживанням ліків чи інших речовин.

Лікування: стабільних пацієнтів треба лікувати амбулаторно за допомогою CPAP або неінвазивної штучної вентиляції легенів (NIV). У стабільних амбулаторних хворих з важким СОАС слід починати від спроби застосування CPAP. У пацієнтів, госпіталізованих внаслідок дихальної недостатності з підозрою на СГО, слід використати NIV до моменту повної діагностики та лікування в лабораторії сну (оптимально протягом 2–3 міс від виписки з лікарні).

У пацієнтів із СГО слід використати методи зниження маси тіла з метою стійкого її зниження на 25–30% (найефективнішою є баріатрична хірургія).