Гостра дихальна недостатність

 лат. insufficientia respiratoria acuta

 анг. acute respiratory failure

ВИЗНАЧЕННЯвгору

Гостра дихальна недостатність розвивається швидко та є потенційно зворотною.

Гострий респіраторний дистрес синдром (acute respiratory distress syndrome — ГРДС, ARDS) — це стан, який згідно з Берлінським визначенням 2012 року відповідає таким критеріям:

1) маніфестація — протягом тижня від початку захворювання, або виникнення чи посилення раніше присутніх суб’єктивних симптомів з боку дихальної системи.

2) патологічні зміни в візуалізаційних обстеженнях легенів (рентген або КТ) — двосторонні затемнення, які не можуть бути повністю пояснені наявністю рідини в плевральній порожнині, ателектазом або вузлуватими змінами паренхіми легенів

3)  причина — дихальну недостатність не можна повністю пояснити серцевою недостатністю або гіпергідратацією; якщо немає факторів ризику ГРДС (див. нижче), необхідна об'єктивна оцінка (наприклад, ехокардіографія), щоб виключити гідростатичний набряк

4)  артеріальна оксигенація, оцінена на основі коефіцієнта PaO2 та вмісту кисню в дихальній суміші, вираженої у вигляді десяткової частки - FiO2 (у здорової людини, що дихає атмосферним повітрям: PaO2 = 97 мм рт.ст.; FiO2 = 0,21; PaO2 / FiO2 = 470 мм рт.ст.; на висоті > 1000 м над рівнем моря, повинна застосовуватися формула PaO2 / FiO2 × атмосферного тиску в мм рт.ст. / 760) під час механічної вентиляції легенів. На цій основі ГРДС поділяють:

а) легкий - 200 мм рт.ст. <PaO2 / FiO2 ≤300 мм рт.ст. при позитивному тиску наприкінці видиху (англ. positive end-expiratory pressure - PEEP; розд. II.O.5.1) або постійно позитивному тиску в дихальних шляхах (англ. continuous positive airway pressure – CPAP) ≥5 см H2O (механічна вентиляція легенів при легкій ГРДС може бути неінвазивною - розд. II.O.5.2)

б) помірний - 100 мм рт.ст. <PaO2 / FiO2 ≤200 мм рт.ст. при PEEP ≥5 см H2O в) важкий - PaO2 / FiO2 ≤100 мм рт.ст. при PEEP ≥5 см H2O.

ЕПІДЕМІОЛОГІЯвгору

Згідно з даними багатьох країн, опублікованими у 2016 році, ГРДС зустрічається у ~ 10% хворих відділеня реанімації та інтенсивної терапії (23% пацієнтів з механічною вентиляцією легень). Попередні оцінки щорічної захворюваності були різними: у Скандинавії 17,9 / 100 000, а в США 78,9 / 100 000.

ЕТІОПАТОГЕНЕЗвгору

Відповідно до визнаної класифікації Вуда, гостру дихальну недостатність поділяють на:

1)  тип I: гостра гіпоксемічна – викликана змінами в паренхімі легенів, що призводить до недостатньої адаптації вентиляції до легеневого кровотоку, витоку деоксигенованої крові та погіршення дифузії кисню

2)  тип II: вентиляційна – викликана гіповентиляцією

3)  тип III: періоперативна – викликана зниженням функціональної залишкової ємності та ателектазом внаслідок лежачого положення, зменшення рухливості діафрагми, ослаблення інших дихальних м’язів та застій секрету в дихальних шляхах

4)  тип IV: гіпоперфузійна – викликана зменшенням кровотоку в легенях.

Причини гострої гіпоксемії та гострої гіповентиляції - таб. II.O.2-1.